21

Перші промені сонця повільно пробиралися в кімнату через нещільно закриті штори, ковзаючи золотим світлом по паркету і прямуючи до ліжка, намагаючись розбудити дівчину, що солодко спала в обіймах чоловіка. Але вони дісталися тільки до його широкої спини і зупинилися, ніби розуміючи, що він серйозно налаштований, захищаючи сон його дружини. А дружини, як виявилося, поряд вже не було.

Чоловік розплющив очі, виявивши, що друга половина ліжка порожня. Занепокоївшись, він оглянув кімнату, на мить навіть задумався, а чи не було все це уявою, але все стало на свої місця, як тільки до нього прийшло розуміння, де вона знаходиться.

Через десять хвилин по кухні вже лунав аромат свіжозавареної кави, а на сковорідці, шиплячи, смажився омлет з беконом та помідором. Аліна зняла кавоварку з плити та почала розливати гарячий напій по чашках.

- А я то думаю, куди ти зникла, прокинувся, а тебе поряд немає, - почав він з порога, злякавши дівчину, через що вона ледь не пролила напій. Чоловік вибачливо усміхнувся. - Вибач. Я вже й забув, як це, - сказав він, підходячи ближче і цілуючи її в маківку, ненароком ковзнувши рукою по талії. Останнє він зробив не навмисне, не уточнивши до пуття про що мова, нехай вирішить сама, про сніданок він чи про ліжко, а може й те й інше разом.

- І тобі теж доброго ранку, - пробубнила дівчина, зніяковіло посміхнувшись собі під ніс. - Я подумала, що буде добре приготувати сніданок. Адже я готувала раніше, так?

Вона підвела очі, глянувши на нього з відкритим хвилюванням. Цей погляд говорив про те, що питає вона щиро і справді хоче знати. Але чоловік не встиг їй відповісти, навіть відкрити рота не зумів, бо побачив щось, що вибило його з колії. Кирило перехопив її руку, через що Аліна сіпнулася, трохи проливаючи ароматний напій із чашки.

- Ай! - злякалася дівчина, але він був надто приголомшений, щоб відреагувати, бачачи на безіменному пальці Аліни її обручку.

- Я знайшла її у тумбочці. Кириле, - видихнула вона, вивільняючи руку, але ніяк не помічаючи все ще застиглого, незрозумілого виразу на його обличчі. - Вибач мене. Якщо я була поганою дружиною, то обіцяю, що тепер буде інакше. Я уявити не можу, що ти пережив.

Вона повернулася до стійки, продовживши розливати каву, але помітивши, що він так і не зрушив, стурбовано повернула погляд.

- З тобою все гаразд? - Запитала вона з обережністю, відкладаючи кавоварку.

Чоловік тільки кивнув і, прочистивши горло, ніби повернувся з прострації, розуміючи, що своєю поведінкою точно не зробить краще. Він нахилився трохи ближче, цілуючи її в скроню.

- Так, все добре, - промовив хрипким голосом, відсторонившись. - Які плани на сьогодні?

- Я з Іркою хочу зустрітися. Вона чомусь не відповідає мені вже третій день.

- Не треба, Аліно, - відповів він сипло, з легкою тривогою спостерігаючи, як вона перекладає сніданок на стіл. - Послухай, залишайся сьогодні вдома, гаразд?

- Але чому? - не зрозуміла дівчина, опустивши тарілки та подивившись на нього.

- Тобі не варто з нею спілкуватися, Аліно, - низько промовив чоловік, наткнувшись на незрозумілий погляд дружини.

- Справа у пігулках? Я їх не приймаю більше, як ти хотів. Іра теж мені нічого не каже. Чому ніхто мені нічого не каже?

- Ці пігулки отруювали тебе і блокували пам'ять. Експертиза підтвердила це. І я думаю, що цього вже достатньо, щоб вірити мені, а не Ірі.