4.

Перший коктейль випиваю практично одним махом. Не терпиться забути все, що сьогодні сталося. Сашка добряче допомагає мені у цьому. Зрозумівши, що коктейль діє не так швидко, як би їй хотілося, вона замовляє текілу. 

Перша стопка, друга, третя… і стає так добре. Подруга тягне мене танцювати, а я зовсім не проти. Всі проблеми швидко відходять кудись на другий план, і хочеться веселитися. А ще краще - знайти собі когось, щоб цей вечір став ще більш незабутнім. Так-так, я не забула про рудого хлопця! Тільки от де його шукати… 

- Машко, а це не твій Олег? - Саша боляче штовхає мене в бік ліктем і вказує потрібний напрямок. Коли ж знаходжу поглядом біляву чуприну свого колишнього і його нову подружку, котру Олежик так мило тримає за руку, здається, починаю закипати. 

Музика більше не тішить, тому хочеться знову випити. Цього разу сама тягну Сашу до бару і замовляю чергову порцію текіли. Краще напитися і забутися, ніж страждати та лити сльози через якогось там мудака! 

- Не розумію, що він у ній знайшов! Курка облізла! Ти бачила її волосся? Жесть! - п'яно заявляє Сашка, не в силі допити незрозуміло яку за рахунком стопку текіли. 

- Нормальне в неї волосся, - бурчу і випиваю напій одним махом. Так, дівчина в Олежика гарна. Також білявка і схожа на модель. Розумію, що Саша хоче мене підтримати, але своїми словами робить тільки гірше. - Я у вбиральню. Скоро повернусь! 

Зістрибуючи з високого стільця, мало не ламаю собі ноги. На щастя, хапаюся за плече подруги, яке вона так вчасно підставляє і тим самим рятує мені життя. Поки проходжу повз танцюючі пари, перед очима все двоїться. 

Здається, варто вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям, але спочатку вмию обличчя холодною водою.

- Машо? І ти тут? - несподівано переді мною з'являється здивована фізіономія Олега, і я різко зупиняюся. 

- Яка зустріч! - фиркаю. - Дай пройти!

Говорити з цим зрадником немає жодного бажання. Намагаюся його обійти, але несподівано Олег хапає мене за руку. 

- Нам треба поговорити щодо квартири. Я хочу… 

- Пішов ти знаєш куди? - бурчу і забираю свою руку. - Ця квартира моя, а ти вали до своєї Білосніжки. 

- Отже, так? - Олег хмуриться і невдоволено напружує вилиці. - Ти чому сюди прийшла? Шукати собі багатого залицяльника? Точно подружка тебе сюди притягнула! Тільки от вона не врахувала того факту, що ти трохи не дотягуєш до міс світу. Максимум - “міс кафешка на районі”. 

- Взагалі-то, я тут з чоловіком! - випалюю сердито. Знаю, що завтра шкодуватиму про власну брехню, але сьогодні хочеться вколоти Олежика так само боляче, як робить він зі мною. - Зауваж! З чоловіком! Справжнім, гарним і багатим. Не те, що ти! Тільки те і вмієш, що на шиї у дівчат сидіти! 

- Думаєш, я повірю у цю дурню? - фиркає. - І де ж твій справжній чоловік? 

- Не твоя справа! - бурчу і розумію, що треба вшиватись. На щастя, Олежика кличе його Білосніжка, а я під шумок тікаю в коридор. Тепер головне не потрапити йому на очі, інакше доведеться вигадувати чергову брехню.

Прямую довгим коридором на пошуки вбиральні та помічаю багато дверей, за якими веселяться і лунає музика. Здається, це окремі кімнати для клієнтів цього закладу, яким не хочеться веселитися у загальній компанії. 

Проходячи повз одну з таких кімнат, краєм ока помічаю, що там відбувається, адже саме в цей момент туди заходить офіціантка. Накритий стіл, шкіряні дивани, на яких сидять гарні дівчата і солідні чоловіки. І тут мені б просто позаздрити цим людям, які мають гроші на такий розкішний бенкет, але погляд чіпляється за знайоме обличчя, і я навіть з кроку збиваюся. Хапаюся за стіну, щоб не гепнутись на підлогу, і швидко, наскільки це зараз можливо, намагаюся вигадати, що робити далі. 

Там, на дивані, у компанії гарних дівчат п'є дорогий алкоголь і веселиться мій особистий кошмар. Той самий придурок Ден, через якого мене звільнили з роботи! Цікаво, а з ким він свою маленьку принцесу залишив? 

Не даю собі можливості подумати, що робити далі. Якщо зважати на здоровий глузд, який, на щастя, не покинув мене остаточно, треба забиратися звідси. Надто багато знайомих облич на один клуб. Тільки от текіли я випила надто багато! І коли роблю перший впевнений крок у бік кімнати, здоровий глузд остаточно мене покидає, а на його місце приходить бажання помсти! 

Відчиняю двері та зупиняюся вже у кімнаті. Окрім Дена, тут ще двоє чоловіків, але погляд мій спрямований тільки на нього. Денис також мене помічає і не приховує щирого здивування. 

О, так, любчику! Ти ще не знаєш, що я для тебе приготувала! 

- Дівчинко, ти дверима помилилася! - заявляє довгонога білявка з силіконом замість мізків. Вона сидить на колінах у Дениса і треться об нього своїм задом. 

- Не думаю, - мило усміхаюсь і беру зі столу склянку з соком. - Я якраз за адресою прийшла!

Недовго думаючи, виливаю весь вміст соку на її білосніжну коротеньку сукню, і дівчина з криком підскакує на ноги. 

- Ідіотка! Ти що наробила? - намагається відтерти пляму серветкою, але робить тільки гірше. - Ти хоча б знаєш, скільки ця сукня коштує? 

- Уявлення не маю! - хмикаю, тому що її потуги здаються такими веселими, а тоді згадую про головного героя моєї драми й повертаюся обличчям до Дена. - Ну, привіт, любчику!