Розділ 22

Стою, зависнувши в своїх думках, навіть не помічаю, як випадаю з усього, що навколо.

Раптом легкий ривок за сукню.

— Псс… — шепоче Еллі, озираючись. — Ходімо.

Я кліпаю, повертаюся до реальності. Озираюся, ні Еммі, ні Нейта поблизу вже немає.

— Що ти задумала? — запитую, але вона вже тягне мене далі між рядами.

Ми зупиняємося біля джинсів. Я проводжу рукою по тканині, переглядаю варіанти, і тут помічаю одні, з маленькими бусинами.

Ледь усміхаюся.

«Таке дівчатка точно люблять».

Беру їх, прикладаю до Еллі.

— Дивись, ці класні.

Вона дивиться вниз, і очі одразу загоряються.

— Справді.

— Хочеш, приміряти?

Вона вже киває, коли поруч, як завжди «вчасно», з’являється Еммі. Зупиняється, переводить погляд з мене на джинси, потім на Еллі. І одразу прищурюється.

— Що це ви тут робите?

Еллі трохи напружується, але не відступає. Навпаки вперто випрямляється і складає руки на грудях.

— Одяг вибираємо. А що, заборонено?

Еммі фиркає.

— Просто цікаво, чого без мене.

— Бо ти все критикуєш, — бурмоче Еллі.

Я переводжу погляд з однієї на іншу й відчуваю, як цей момент легко може скотитися в чергову сварку. І чесно, не дуже розумію, як правильно зараз втрутитися. Тому просто видихаю і роблю крок уперед.

— Еммі, хочеш, я і тобі щось підберу? — звертаюся до неї спокійно.

Вона одразу переводить на мене погляд.

— Ти що, розбираєшся?

Ледь піднімаю брову.

— Трохи.

Дівчинка вже готова огризнутися, але раптом замовкає. Знизує плечима.

— Добре. Але це нічого не означає.
Я все одно тебе не люблю.

Я лише щиро усміхаюся.

— І не треба, — спокійно відповідаю. — Почнемо з того, що ти просто дозволиш мені підібрати тобі нормальний одяг.

Еллі тихо хихикає.

Еммі кривиться, але не відходить. І це, здається, маленька, але перемога.

І саме в цей момент я краєм ока помічаю Нейта. Мені здається, він слідкує за мною, бо чому він постійно зникає і з'являється в потрібний момент. На його губах усмішка. А вже через хвилину він підходить до нас.

— Ну що тут у вас? — кидає чоловік, переводячи погляд з мене на дівчат і назад.

Я трохи напружуюся, ніби нас застукали за чимось «забороненим».

— Одяг вибираємо, — відповідаю спокійно. — Еллі просила допомогти.

Дівчинка одразу піднімає джинси з бусинами.

— Дивись, які! Стеф сказала, що вони мені підійдуть.

Нейт киває, оглядає.

— Непогано.

Еммі фиркає, але вже якось тихіше.

— Звичайні.

— Зате не нудні, — не витримує Еллі.

Я вже відкриваю рот, щоб втрутитися, але Нейт випереджає.

— Так, стоп, — промовляє він спокійно, але твердо. — Без змагань. Беремо те, що подобається, а не те, щоб одна одній щось довести.

Еммі закочує очі, але мовчить. Чоловік переводить погляд на мене.

— Справляєшся?

— Поки що так, — усміхаюся.

Нейт вже хоче щось відповісти, але в цей момент у нього дзвонить телефон. Він дивиться на екран, і по його обличчю одразу видно: не просто «хтось».

— Зараз, — кидає нам і відходить убік.

Я мимоволі проводжаю його поглядом. Він відповідає швидко, голос стає іншим, зібранішим, жорсткішим.

— Так… слухаю.

Щось у тоні змінюється ще більше. Уже не про покупки й не про дітей. Я не чую всього, тільки уривки:

— Ні, так не піде.

— Я ж казав, перевір документи ще раз.

— Де саме?

— Добре. Я під’їду. Але не сьогодні.

Він проводить рукою по потилиці, явно напружується.

— Ні, Вейде, зараз я з дівчатами в магазині. Завтра зранку заїду і розберемось.

Кілька секунд мовчить, слухає.

— Я зрозумів. Добре, через годину підійде?

І тільки після цього скидає виклик. Стоїть ще мить, дивиться в підлогу, мов прокручує щось у голові. Потім видихає і повертається до нас.

Обличчя знову спокійне. Але я помічаю, що розмова була не проста.

— Все нормально?

Він на секунду затримує на мені погляд.

— Так. Робочі питання, — відповідає.

І все. Здається, пояснень більше не буде.

Еллі вже виходить у новеньких джинсах і кофті, крутиться перед нами, ніби маленька модель на показі.