Розділ 31

Пройшов ще один тиждень. Мої найняті люди ще шукали мою дружину, вона обов'язково знайдеться. Я впевнений. Цей тиждень я повністю віддався дітям, я їм потрібен. Поки немає Авенір, я з усіх сил спробую їм дати любов за обох. 

Тиждень я чекав повернення Тарло в ЛА, він щось задумав. Останні три тижні він часто від'їжджає з Лос-Анджелесу. Він точно щось знав про мою дружину.

Ось я вже їхав до нього знаючи, що він повернувся додому. Коли я зайшов до нього у двір його охоронці мене спіймали. Один з цих чоловіків подзвонили до Тарло.

 - Містере Бонд, тут на вашій території чужинець. - сказав той, який дзвонив до Бонда.

 - Я йду. - почув я голос Тарло у телефоні охоронця. Я вирвався з їхньої хватки коли Тарло підійшов до нас, вони знову хотіли мене спіймати, але колишній моєї дружини їх відігнав від нас.

 - Чого тобі Дженкінс? - спокійно запитав він.

 - Де вона? - напряму запитав я.

 - Я думав ти знаєш. - трохи тихіше відповів він і торкнувся своєї легкої щетини.

 - Знаю що? - я зробив крок до нього дивлячись в його очі.

 - Знаєш де Авенір. - коротко відповів він. Я взяв його за край сорочки.

 - Я не знаю де вона, 3 клятих тижні я шукаю її. Де моя дружина Бонд? - прокричав йому у лице, він мене відпихнув.

 - Мертва вона! - крикнув він. Я покрутив головою, не вірив в це, він бреше.

 - Я знайшов її тіло майже 3 тижні тому, я все владнав без оголосу. Але дав доручення, щоб тобі сказали, але вони цього не зробили. Кладовище яке знаходиться звідси за 2 км-вона похоронена там, її могилу знайдеш відразу. І більше не смій мене турбувати. Ця дівчина ні мені ні тобі не дісталася, я переїжджаю. Надіюсь, що це наша остання зустріч, прощавай Дженкінс. - випалив він і пішов у будинок. У мене мов душу вирвали, я повернувся в машину і поїхав до того кладовища.

Зайшовши в кладовище я бігав оглядав кожну свіжу могилу, та навіть давні я оглядав. А раптом то її. Не знаю скільки кругів я обійшов кладовище, але я не знайшов її могили. Я побачив лавку біля могили і пішов до неї, щоб присісти і перевести подих, як раптом мій погляд падає на одну з могил і я бачу це: 

Авенір Дженкінс.                                                                             07.08.1999 - 04.04.2024рр. 

Я не міг повірити в те, що побачив. Я повільно почв підходити до її могили, я впав на коліна перед її надгробком і глянув на її фото. Я торкнувся холодного зображення її ніжного обличчя і по моїх щоках скотилися сльози.

 - Моя найкоханіша Авенні. - я глянув у небо та закричав що сили випускаючи біль з середини, але він не покидав мене, а ставав ще сильнішим.

 - Як ти могла нас покинути? Як ти залишила Ейворі і Мейсона? Авенні, я не вірю, що ти мертва. Я не вірю в це, я знаю, що ти жива. Я відчуваю як б'ється твоє серденько яке належить мені, але моє серце яке належить тобі зупинилося, ти забрала його з собою, рідна моя. - я замовк і відчув на собі краплі дощу. Я зняв свою кофту і поклав на землю біля її могили і ліг дивлячись в небо.

 - Ти завжди любила дощ, завжди ми виходили та мокли і раділи цьому як діти. Багато цілувалися та обіймалися, клялися у вічному кохані та завжди бути поряд, до останнього свого подиху. Найкоханіша моя, тобі ж лише було 25, чому ти так рано пішла? Краще б помер вже я ніж ти. - дощ посилився, а я не стримував свій плач. Яким би сильним чоловіком я не був, я теж можу показувати емоції і плакати. Можу оплакувати смерть своєї дружини.

 - Я не витримую, хочу до тебе, поцілувати та обійняти і просто бути поряд. Але мене тримають діти, я не можу померти, я повинен бути з ними. Я постараюсь давати їм любов за обох нас. Ейворі вважає себе поганою дочкою, бо спочатку її покинула Саманта, а тепер ти. Вона замкнулася в собі, не хоче гратися зі мною та говорити, вона лише з своїм братиком така яка була раніше. Я сильно боюсь, що вона такою і залишиться. Я повинне їй дати зрозуміти, що вона найкраща дитина у світі. Мені тебе дуже не вистачає, ти потрібна всім нам.

Почало лити як з відра, додалися ще, грім та блискавка. Напевно було б краще поїхати додому, але я не міг її покинути. Я хотів залишитися тут з нею хоча б ще на 5 хвилин. Прокляття, я ще ніколи не почувався таким слабким та розбитим. Я ніколи так не потребував повернення дівчини, я не знаю, як змирюсь з втратою, але і не впевнений, що це станеться. Але точно знаю, що ніким не заміню її. Мені потрібна саме моя Авенні, а не хтось інший. Тільки вона. Вона моє життя, моє повітря, щастя, вода, їжа. Вона моє - все.