Розділ 27

КАРТЕР

Поки Авенір солодко спала у моїх обіймах, я все думав про її вагітність. Так, ми не планували, але вона носить нашу дитину в себе під серцем. Я й досі ще переповнений емоціями, як відчуваючи я почав готувати все задля того, щоб зробити їй пропозицію. Девід вважає, що це занадто швидко, але коли я знаю, що вона вагітна то це обов'язково хочу зробити. 

Тихо вставши з ліжка, щоб її не розбудити я пішов на кухню з метою приготувати для неї сніданок. Коли я готував тісто для панкейків, як вчила мене Авенні я відчув її присутність. Розчаровано зітхнувши я обернувся та глянув на дівчину.

 - Я хотів приготувати тобі сніданок, романтичний сніданок Авенні. Але він не вийшов. - я посміхнувся їй та підійшов до неї й поцілував.

 - Я відчула коли ти встав, подумала, що ти в душ. Коли зрозуміла, що ти на кухні то пішла до тебе. Я сумую за тобою, я тебе майже не бачу. Ти пізно повертаєшся додому. - промовила вона і притиснулася до мене, я її обійняв.

 - Найкоханіша моя, мені шкода, але я не можу більше відклади ці справи. Я й сьогодні мав їхати, але.. - говорив я, а дівчина мене перебила.

 - Картере, ти навіть у свій вихідний хочеш поїхати по своїх справах? Ти своїми "справами" може когось прикриваєш? Якщо так, то подумай про Ейворі і свою ненароджену дитину. - вона хотіла піти, але я перехопив її за руку і повернув до себе.

 - Авенні, ніколи не кажи такого. Я кохаю тебе і завжди так буде, нікого я не прикриваю. Вже через три дні ти дізнаєшся про все. Але ніколи, благаю тебе не думай такого про мене. - прошепотів останнє речення їй на вухо та поцілував у волосся. Я відчув як вона трохи розслабилася і глянула на мене.

 - Вибач, я не знаю, що на мене найшло. - тихо сказала вона, я розумію її. На її місці й в додачу до такого бути вагітною я б і не таке наговорив, я не маю права ображатися на жінку яку кохаю, хочу зробити своєю дружиною і яка носить мою дитину.

Вона сіла за стіл і взяла перекусити яблуко, я продовжив смажити панкейки. Невдовзі я накрив на стіл і сів глянувши на неї.

 - Коли ми розкажемо Ейворі про мою вагітність? - спитала Авенір клавши шматок їжі до рота.

 - Коли ти зрозумієш, що готова їй це повідомити. - відповів я прожовуючи.

 - Я хочу як найшвидше їй це розказати, я впевнена, що вона відчувала це. Часто коли ти затримувався вона лежала на животі і розмовляла з ним. Вона поводила себе так наче все знала. Може її розмови до нашого малюка коли він боровся за шанс вижити і допомогли йому, бо він відчував свою сестричку. - сказали вона ледве стримуючи сльози, я підійшов та сів біля неї міцно обійнявши дівчину.

 - Авенні, кохана моя. Ймовірно Ейворі врятувала нашу дитинку, тому вона лише буде рада цьому. Зараз з малюком все добре він живе у тобі та розвивається. - я поцілував її в чоло і обіймав поки вона не заспокоїлася та продовжила їсти. У мене апетиту вже не було, тому я вийшов до вітальні і написав Алексу який допомагав мені і попросив його завершити з усім протягом 3-х днів. 

МИНУЛО 2 ДНІ

Мій батько привіз нам дочку. Дівчинка відразу побігла до Авенір, моя майбутня наречена її міцно обняла.

 - Я скучила, мишко. - сказала Авенні і глянула на мене, я підійшов до них.

 - Я теж скучив, принцесо. - я поцілував дочку.

 - І я скучила. - широко посміхнулася дитина. Авенір взяла її за руку і повела у нашу кімнату, я попрямував за ними. Вони вже сиділи на ліжку, я підійшов та сів поряд. 

 - Мишко, ти хочеш братика чи сестричку? - акуратно запитала дитину Авенір.

 - Братика дуже хочу. - ніяковіло відповіла Ейворі. Я глянув на Авенір, вона взяла пінеточки з тумбочки і поклала їх у руки Ейворі.

 - Мишко, я не знаю хто це, але у моєму животику є малюк. І він чи вона скоро буде жити з нами. - відповіла дівчина, я спостерігав за реакцією дочки. Вона довго мовчала і розглядала пінетки в руках.

 - Донечко. - промовив я і вона глянула на мене.

 - Тату, це у Авенір буде великий животик наче вона з'їла цілий кавун і вона не буде більше мене любити? - промовила Ейворі, з її слів про кавун я посміхнувся.

 - Доню, ні. Я навіть з великим животом і навіть коли твій братик чи сестричка народиться я буду вас обох сильно сильно любити. Ти ж теж моя доня. - сказала Авенір поцілувавши дитину у волосся. Ейворі торкнулася її ще не дуже великого живота і нагнувшись до нього заговорила.

 - Я надіюсь, що ти мій братик. І довго не будь там, я хочу гратися з тобою. - проговорила дочка до живота, а ми з Авенір засміялися. 

Ну ось, Ейворі знає про вагітність Авенір. Залишилося зробити моїй дівчині пропозицію і ми станемо офіційною сім'єю.

      ЯКІ ВАШІ ДУМКИ, ЩО БУДЕ ДАЛІ? ПОДІЛІТЬСЯ СВОЇМИ ВРАЖЕННЯМИ, ХОЧУ ПОЧИТАТИ КОМУ, ЩО ПОДОБАЄТЬСЯ, А КОМУ НІ. ВСІХ ОБІЙМАЮ, ВАША ЛІЛІАНАА<3