Розділ 24

КАРТЕР

Минув тиждень від тоді, як Девід з сім'єю повернулися в Нью-Йорк і тиждень як ця стерва увірвалася в моє, ні, в наше життя з Авенір. Я зміг позбутися її лише на 3 роки, 3 роки спокою, самостійності, виховання дитини. Коли тільки я впустив Авенір в наші життя з Ейворі, вона з'явилася. Я й досі не міг розповісти про це Авенір.. Клята Саманта неодноразово приходила до мене в готельний офіс, мовляв скучила за мною та нашою дитиною. Як же я її ненавиджу..

АВЕНІР

Ми з Ейворі малювали нашу сім'ю: я, вона і Картер. Коли дівчинка малювала квіточки пролунав дверний дзвінок, я торкнулася спини Ейворі.

 - Мишко, до нас хтось прийшов. Я піду гляну. - сказала я, вона кивнула і продовжила малювати, я підійшла до дверей і глянула у вічко. По ту сторону стояла дівчина, ймовірно вона когось шукала, але помилилася адресою. Я відкрила двері і вона влетіла як в свій будинок, я навіть слова не встигла сказати.

 - Як ви смієте вриватися в чужий будинок? - запитала її я, вона прискіпливо глянула на мене.

 - Мені цей будинок не чужий, тут живе мій колишній чоловік і дитина. Ти напевно робітниця Картера, тому піди приготуй мені каву. - нахабно сказала вона, поправивши свою шубу. Я оглянула дівчину перед собою, це і була Саманта. Колишня дружина мого хлопця та біологічна матір моєї дитини. Нічого, я покажу їй хто тут хто.

 - О ні, люба. Ти помиляєшся, я дівчина Картера і мама твоєї типу дочки. - промовила я з насмішкою у голосі. Її брови зійшлися разом.

 - Та дівчинка моя дитина, а не твоя. Картер завжди був і буде моїм, він ще досі кохає мене. - виплюнула вона ці слова як змія отруту.

 - Ти навіть не знаєш як звати дитину, яка з тебе матір?  Ні Картера ні Ейворі ти навіть не побачиш, зрозуміла мене? - ця жінка вже починала злити мене.

 - Оу, Картер напевно так сильно тебе кохає, що змовчав про наші з ним зустрічі за останній тиждень? Він за три роки абсолютно не змінився й досі такий палкий та ненаситний. - випалила вона з противною посмішкою. Я видихнула, вона мені бреше. Картер ні за, що не гляне на неї.

 - Який Картер палкий та ненаситний можу знати тільки я, він навіть не гляне на таку як ти. - я саркастично посміхнулася. До нас вибігла Ейворі, вона підійшла до мене і стала за моєю спиною.

 - Мамо, а хто це? - тихіше ніж зазвичай запитала дитина дивлячись на Саманту. Жінка підійшла та сіла перед нею навпочіпки і торкнулася її ручки.

 - Це я твоя матір, а не вона. Вона чужа тобі. - бридко сказала Саманта опередив мене. Я відпихнула її від дитини.

 - Забирайся геть звідси, негайно! - я глянула на Ейворі.

 - Донечко, біжи в свою кімнату і пограйся там поки я не прийду. - сказала я, Ейворі з тривогою в очах глянула на Саманту і побігла до себе. Я обернулася до жінки.

 - Я не піду звідси, підеш лише ти. Тут моя дитина і її батько. Тому йди збирай свої речі. - з грубістю сказала вона. Я тільки відкрила рот як в дім зайшов Картер, він побачив Саманту і на його вилицях заграли жовна. 

 - Ти що тут робиш? - запитав він її та його брови зійшлися разом від злоби.

 - Картере, любий нехай вона йде звідси. Нам як і раніше буде добре. - кокетливо відповіла його колишня.

 - Ти тиждень не даєш мені спокою. Тепер і до моїх близьких добралася? Авенір нікуди не піде, вона моя наречена, дочку ти не отримаєш бо у неї є вже матір. - відповів мій хлопець. То вони справді вже тиждень бачилися? І він мені нічого не казав? А якщо те, що сказала ця гадюка може бути правдою?.. НІ, я довіряю своєму хлопцеві, він так не вчинить.

 - Вона їй ніхто! - крикнула Саманта.

 - Замовкни і не смій кричати тут лякаючи дитину. - сказала я їй, вона єхидно глянула на мене.

 - Саманто, згадай, що ти сказала мені після народження дитини. "Вона не моя дитина, я її не хочу. Заберіть її від мене і ніколи не приносьте" це твої слова. Ти навіть не дозволила покласти тобі її на груди, яка ж ти матір? Я пошкодував про те, що не змусив тебе відмовитися від Ейворі. Якби це сталося ти б тут зараз не стояла. Я ні за, що не підпущу тебе до нашої з Авенір дитини, а тепер забирайся звідси і ніколи не смій приходити. - від слів Картера мені хотілося вбити цю жінку, її вчинки до рідної дитини просто жалюгідні. 

 - Це ще не кінець. - випалила вона і покинула наш дім. Я глянула на Картера і кинулася в його обійми.

 - Чому ти не сказав, що вона тут? - тихо запитала я його.

 -  Я не думав, що вона посміє припхатися до вас. Хотів все вирішити з нею тихо, але не вийшло. Вибач. - сказав він поцілувавши мене у скроню.

 - Вона мені сказала, що ти все такий же палкий та ненаситний як три роки тому. - я озвучила слова тієї гадюки. Він глянув на мене і нервово проковтнув. 

 - Ти їй повірила? - спитав він, а в його очах було занепокоєння 

 - Ні, я вірю тобі і знаю, що ти так не вчиниш зі мною. - я посміхнулася і поцілувала його. Ми пішли в дитячу і сіли приголубивши дочку, дали зрозуміти їй, що все вже добре.