Розділ 22

КАРТЕР

минуло 5 місяців 

Я заходжу додому з двома букетами і до мене на зустріч біжить Ейворі та Авенір позаду неї.

 - Тато!! - закричала дочка і кинулася мене обіймати, я її обійняв та поцілував в чоло.

 - Ці квіти для найкращої принцеси та дочки у світі. - сказав я посміхнувшись та віддав Ейворі квіти і вона бентежно посміхнулася нюхаючи квіти. Я підійшов до Авенір та віддав їй її квіти та поцілував.

 - А ці квіти для моєї найкоханішої дівчини. - сказав я і на її обличчі з'явилася широка посмішка.

 - Дякую, Картере. - промовила вона і притиснулася спиною до моїх грудей, ми спостерігали як дитина роздивлялася квіти.

 - Авенір, а коли ти станеш моєю мамою? - запитала Ейворі і нас з Авенір привела в шок.

 - Мм, напевно тоді коли я стану дружиною твого тата. - відповіла їй Авенір і дитина насупила свої брови.

 - Тату, коли Авенір стане твоєю дружиною? - запитала дочка, я підійшов до Ейворі і сів перед нею навпочіпки і взяв за ручки.

 - Скоро, але треба трішечки почекати. - відповів я, Ейворі глянула на Авенір і посміхнулася. 

 - Картере, що це означає? - запитала збентежено моя поки, що дівчина. Я піднявся і глянув на неї.

 - Кохана моя Авенні, я дуже голодний тому я переодягаюсь і біжу на кухню. - перевів я тему і швидко поцілувавши її я пішов у нашу кімнату.

Я тільки зняв сорочку як двері в кімнату відкриваються і заходить Авенір. Я посміхнувся і підійшов до неї.

 - Картере, вечеря готова. Ми лише тебе чекаємо. - сказала вона. Вона оглянула мене і вийшла з кімнати, я швидко переодягнувся у спортивні сірі шорти та чорну футболку. Зайшовши на кухню я побачив за столом Авенір з Ейворі які щось пошепки обговорювали та сміялися, але побачивши мене вони замовкли. Я сів за стіл і оглянув їх.

 - Ви щось приховуєте від мене? - запитав їх я, дитина почала їсти. Авенір лише підозріло посміхнулася. Відповіді я не отримав, тому почав теж їсти.

 - Картере, а коли ми Девіду розкажемо про наші стосунки? - запитала Авенір і подала Ейворі сік.

 - Він завтра прилітає, тому можна було б запросити їх до нас і все йому розказати. - я відпив сік і знову глянув на дівчину.

 - Їх? А кого ще? - запитала Авенір відклавши виделку на тарілку.

 - Девід і Габріелла разом. - відповів я, дівчина закрила обличчя руками і зітхнула. Ейворі торкнулася її руки, вона глянула на дитину і допомогла їй встати із-за столу. Дочка побігла з кухні, а Авенір стала прибирати зі столу я підійшов до неї і забрав посуд з її рук та обійняв її.

 - Що сталося? Ти не рада за брата? - я дивився на неї.

 - Відпусти мене. - сказала вона та вирвалася з моїх обіймів і хотіла обійти мене. Я перехватив її та заключив знову у свої обійми. Вона розплакалася мені у груди.

 - Вона зрадила його. - випалила вона.

 - То ти абсолютно нічого не знаєш? - запитав її, вона глянула на мене і витерла сльози.

 - Як бачиш. - вона зітхнула. Ми сіли на стільці я тримав її руки у своїх.

 - Тарло уміло підставив Габріеллу. Вона не зраджувала твого брата, вона його кохала і кохає так сильно як і він її. Коли Девід її покинув вона була вагітна, дівчина нічого не казала йому. Він випадково дізнався про це десь рік тому, після чого він активно хотів повернути кохану жінку та свою дитину. - вона дивилася на мене і не вірила моїм словам. Вона встала та відійшла до вікна.

 - Скільки його дитині? - запитала вона.

 - рік і сім місяців. - тихо сказав я і вона мов вибухнула.

 - Щоо? Він рік приховував від мене існування своєї дитини? - вона важко видихнула і глянула на мене.

 - Я сам нещодавно дізнався, але про це вже знають твої батьки. - сказав я.

 - Він мовчав про це рік! - я підійшов до неї та взяв її обличчя в свої руки й поцілував.

 - Найкоханіша моя, він робив як відчував потрібно. Ймовірно він хотів, щоб ти про це дізналася коли він приїде. Я не знаю як розумно пояснити його вчинок, але я й не робитиму цього Девід сам це завтра зробить. - поки я говорив вона трохи заспокоїлася, вона притиснулася до мене.

 - Я кохаю тебе, Авенні. - тихо сказав я поцілувавши її у маківку.

 - І я тебе кохаю, Картере. - сказала вона глянувши на мене та поцілувала.

 - Тату, ви вкладете мене спати? - пролунав голос дитини і ми обернулися до неї. Вона стояла в дверях з іграшкою ведмедиком якого їй подарувала Авенір. Ми переглянулися з дівчиною та пішли з дитиною у її кімнату. Ейворі лягла в ліжечко, Авенір сіла з краю біля неї, а я на підлозі сидів і дивився на двох дівчат які стали сенсом мого життя. Готовий померти заради них, бо без них я в цьому світі ніщо.. 

 - Авенір, ти ж кохаєш мого тата? - запитала дочка, Авенір легко посміхнулася її питаню.

 - Так, я дуже сильно кохаю твого татуся. - вона глянула на мене і ми обоє посміхнулися.

 - Тату, а ти кохаєш її? - дочка глянула на мене.

 - Так, принцесо. Я так сильно кохаю її, що вже не зможу світ уявити без неї. - я посміхнувся і поцілував тильну сторону руки Авенір.

 - Тоді ви повинні одружитися і я зможу називати Авенір мамою? - запитала Ейворі, Авенір взяла її за ручку.

 - Мишко, ти так сильно хочеш називати мене мамою? - запитала її Авенір.

 - Так. - тихо сказала дочка.

 - Якщо ти так сильно хочеш цього, то називай. - відповіла Авенір і я був шокований її відповіддю. Ейворі посміхнулася.

 - Тату мамо, я вас люблю. - тихо сказала Ейворі і закрила свої оченята. Авенір глянула на мене, в її очах стояли сльози, а я просто втратив дар мови. Геть не знав, що казати.

 - Ми тебе теж дуже любимо, мишко. - прошепотіла їй Авенір. Ще трохи пробувши в дитячій поки дитина повністю засне, ми нарешті вийшли з кімнати. Дівчина глянула на мене і міцно мене обняла.

 - Картере, я щойно стала матір'ю. - я стиснув її у своїх обіймах і почув як вона заплакала.

 - Ти нам обом дуже важлива, найкоханіша моя. Пам'ятай це завжди. - прошепотів я.

залишайте свої зірочки та коментарі, для мене це дуже важливо;) надіюсь, вам подобається історія кохання Картера&Авенір<3