Розділ 19

КАРТЕР

минув тиждень

Я вже почувався краще, сьогодні я був у лікарні та мені зняли шви. В подальшому рану потрібно ще обробляти для повного загоєння. 

Я приготував обід і чекав Авенір та Ейворі з прогулянки. Я почув як у будинок зайшли і пішов на зустріч звуку. Вони були не самі, а з моєю мамою та батьком.

 - Мамо, батьку, радий вас бачити. - я обійняв маму та потиснув батькові руку. Глянув на Авенір і взяв Ейворі на руки й поцілував у волосся. 

 - Картере, ця мила дівчина нова няня для моєї онучки? - запитала мама та провела рукою по волоссю дочки.

 - Нуу.. - я глянув на Авенір і посміхнувся.

 - Щось типу того. - ми зайшли у вітальню, я з дочкою на руках і Авенір сіли на диван, а мої батьки у кріслах навпроти нас.

 - А вона не така як та Лінда ? - запитав тато дивлячись на Авенір, а вона бентежно відвела погляд.

 - Містер Дженкінс, ви сильно помиляєтеся. Я люблю цю дівчинку і відношусь до неї як до своєї рідної дитини. Якби я була як Лінда яка хотіла завоювати вашого сина, то мене б тут давно не було. - я поклав свою руку на її і тихо промовив:

 - Заспокойся, все добре. - вона глянула на мене і видихнула.

 - Ця дівчина точно просто няня? - запитала мама не відриваючи погляду від наших рук, Авенір витягнула руку з-під моєї і склала їх на своїх колінах.

 - Мамо моя люба, це не знайомство з моєю нареченою. Такий вид знайомства ми перенесемо на пізніше. - я посміхнувся та поправив платтячко дитини яка крутилася в мене на руках.

 - Що? - мама, батько і Авенір випалили шоковано одночасно. 

 - Що? - я зробив вигляд наче не зрозумів їхнього здивування.

 - Там обід охолоне, ходімо поїмо. - я встав і поставив Ейворі на підлогу, я пішов з нею на кухню і почув шум позаду, батьки і Авенір теж йшли за нами. Коли ми всі опинилися за столом я став накривати на стіл мама і батько гралися з Ейворі, а Авенір підійшла до мене.

 - Я тобі допоможу. - я глянув на неї та відставив тарілку.

 - Дякую, але я сам впораюсь. - я поставив тарілку на стіл. Коли ми всі сіли за стіл, я глянув на Авенір. Вона була чимось збентежена, не їла, не пила. 

 - Вибачте, але я відлучусь. Смачного. - вона підхопилася і вийшла з кухні. Я перевів погляд на маму і батька.

 - Я дізнаюсь, що з нею. - батько кивнув і я пішов слідом за нею. Я відкрив двері у її кімнату, вона лежала на ліжку спиною до дверей. Я підійшов та сів поряд. 

 - Авенні. - промовив я, та торкнувся її руки.

 - Йди до сім'ї, зі мною все добре. - сказала вона.

 - Піднімись і глянь на мене. - вона неохоче сіла на ліжко і глянула на мене.

 - Кажу зі мною все добре, йди до батьків та дочки. - вона дивилася на мене.

 - Чому ти пішла? - запитав її я.

 - Мені некомфортно бути з твоїми батьками, мені прикро. - вона глянула на вікно.

 - Це нормально, це мої батьки вони можуть тобі не подобатися. Це норма, Авенні. - вона покрутила головою.

 - Картере, я.. - я поклав пальця на їх губи зупиняючи її промову.

 - Авенні, ти подобаєшся мені. - після мого зізнання її губи здригнулися в посмішці, я нахилився і вп'явся в її губи ніжним поцілунком. Вона підсіла до мене не відриваючись від мене та огорнула мою шию обіймами, а я її талію.

 - Йой.. - почув я голос мами і відсторонився від губ Авенір. Я закрив очі і зітхнув, глянув на збентежену дівчину, а потім на маму.

 - Мамо. - почав я.

 - Картере, ми з твоїм батьком заберемо онучку на тиждень до себе. Бо я бачу, що Ейворі ділить свою няню з татом навіть не підозрюючи про це. - сказала вона трохи саркастично.

 - Мамо, а як твоє здоров'я? - вона усміхнулася.

 - Не хвилюйся, вже набагато краще. - я легко посміхнувся.

 - Я піду збери речі Ейворі. - сказала Авенір і хотіла вже вийти з кімнати, але мама її зупинила.

 - Не потрібно, у нашому будинку є все необхідне для неї. - Авенір відступила від моєї матері. Ми всі повернулися у вітальню де був мій батько з дитиною. Я переодягнув Ейворі. Ми з Авенір провели батьків, попрощалися з ними і Ейворі та вони поїхали. Я глянув на дівчину вона легко посміхнулася.

 - Я думаю це перша можливість покликати тебе на побачення, ти згодна? - проговорив я до дівчини.

 - Згодна. - погодилася вона, ми обоє широко посміхнулися і обійнявши її я почув її тихий сміх.

 - У мене тут немає сукні. Тому я поїду до себе і візьму сукню. - сказала вона глянувши на мене.

 - Разом поїдемо. - сказав я.

 - Нінніні, я сама поїду. Ти потім забереш мене. - сказала вона і вислизнула з моїх обіймів.

 - Добре добре. - погодився я, ми повернулися в дім. Авенір збиралася додому, а я прибирав на кухні. Вона зайшла на кухню і підійшла до мене.

 - Мене чекає таксі, прийшла сказати це. - я посміхнувся їй і зробив крок до неї, вона рукою зупинила мене зробивши відстань між нами.

 - Ні любий Картере, поцілую лише після побачення. - вона широко посміхнулася і помахала мені рукою виходячи з кухні. Я попрямував за нею поки вона не сіла в машину та не поїхала.

Любий Картере, Господи мені 27, але вона сказала ЛЮБИЙ КАРТЕРЕ, мені байдуже чи був це сарказм чи ні, але вона ТАК МЕНЕ НАЗВАЛА.. Я втрачаю здоровий глузд...

 ХОТІЛОСЯ Б ПОЧИТАТИ КОМЕНТАРІ З ВАШОЮ ДУМКОЮ ПРО ІСТОРІЮ КОХАННЯ КАРТЕРА ТА АВЕНІР. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ЗАЛИШАТИ ЗІРОЧКИ, ЛЛЯ МЕНЕ ЦЕ ДУЖЕ ПРИЄМНО ТА ВАЖЛИВО! ДЯКУЮ, ЩО ЧИТАЄ, ВАША ЛІЛІАНАА))