8 Дамаріс

Дівчата заснули разом з забороненим дитям. А от мені сон ніяк не йде. І справа навіть не  в тому, що я сьогодні витратив чимало магічного резерву на порятунок якоїсь травниці, а потім на купання дитини, яку мав би знищити. 

Амалін зовсім не обов'язково знати, що Комісар Ордену не всесильний. Як і у кожного аристократа мій магічний резерв має межу. Проте перед цим дівчиськом з такими чистими і наївними очима мені здаватися слабким чомусь не хотілося.

За звичкою я аналізую все, що сталось. Дві сестри. Одна з слабкою іскрою дару. Може нащадок якогось аристократичного байстрюка чи збіднілого роду. Звідси і тяга до травництва і цілительства. 

Зазвичай інквізитори на таких уваги не звертають. І навіть крізь пальці дивляться на їх слабкі спроби магічити. Цілителів на кожне глухе село не набереш. Та і не кожен обдарований поїде лікувати селян. От такі травниці, знахарі, з крихтами магії і живуть в далеких провінціях і часом справді рятують людей. 

Амалін же взагалі не здалась мені магічно обдарованою. Тому певно й не відчула іскру хаосу в дитині. Взяла його як звичайне немовля. Миє і годує молоком.

Але я відчув. І тепер маю вирішити, що з цим робити. Магічний амулет зв'язку збоїть. Сильна гроза збурила магічне поле навколо лісу. Але одна новина мені все ж дійшла. І вона дуже дивна. 

Кардинал Фарвоні розшукує зрадницю престолу, яка втекла цього дня з королівського замку. 

Мені авжеж наказано задіяти всіх вартових на затримання цієї жінки. Я дав відповідні вказівки ще ввечері. Місто зараз прочісують. На жаль, через те, що я опинився за містом я не можу поговорити з його  еміненцією Фарвоні особисто. Можливо він би більше мені розповів про той заколот. 

Але чи може бути пов'язаний хлопчик з забороненою магією з цими подіями? Я не вірю у випадковості. Не могла дитина сама по собі з'явитися  в лісі. Хтось його сюди приніс. А отже дитину треба тримати при собі. Вона може бути ключем до всього. 

Мати рано чи пізно з'явиться за хлопчиком. І потрапить в пастку. Яку я майстерно сплету. 

Отже треба просто переконати Амалін, що у мене благі наміри. Вона повірить. Я ж бачив як вона наївно дивилась на мене сьогодні ввечері. І навіть жартувала так, ніби зовсім не боїться страшного Комісара Тевенна. 

Усміхаюсь, пригадуючи її реакцію на себе. Мало яка дівчина в місті так себе веде поруч зі мною. Бо є ті, хто хоче заслужити моєї прихильності. Рід Тейвені славиться своїми рудниками. Тільки не всі знають, що ті шахти вже давно загарбав собі мій дядько за правом старшого в роду. 

Зараз у мене таке відчуття, що хлопчик з хаосом мій шанс вислужитися перед короною і повернути собі контроль на родинними багатствами. 

***

Ранок зустрічає похмурою сірістю за вікном. А потім лементом з гостьової кімнати. 

Пдхоплююсь швидше, ніж встигаю подумати і зорієнтуватися. В руку сам мобою стрибає стилет. Мчу до Амалін. Серце калатає в горлі. Вона кричить, і мені теж страшно. За неї. Невже дитина їй щось зробила? 

— Що тут відбувається? Де ворог? — широко відчиняю двері і окидаю невелику кімнтау поглядом. 

— Лорде Тейвен! Малюк! — Амалін кидається до мене, її очі повні сліз. — Він зник, лорде. 

— Як зник? — я опускаю руку зі зброєю і ховаю стилет за пояс. 

Тільки зараз розумію, що Амалін в одній сорочці. Та хоч і грубого пошиву, але все одно достатньо тонка, щоб через тканину просвічувався її тонкий стан і пишні груди… Змушую себе відірвати погляд від цікавого видовища. Не про те  я думаю. 

— Я прокинулась, а його немає, — шепоче Амалін розгублено. По її щоці стікає сльозинка, яку вона зло стирає пальцем. — Куди він міг подітися?