Мама без колиски

2

Я згадую, як вона мала б сміятися, гратися, падати й підніматися. І ці спогади вже не роздирають мене, вони стають моїм внутрішнім джерелом сили. Я відчуваю, що бути мамою — це не завжди про руки і обійми, а про серце, яке вміє світити навіть у темряві.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше