Я згадую, як вона мала б сміятися, гратися, падати й підніматися. І ці спогади вже не роздирають мене, вони стають моїм внутрішнім джерелом сили. Я відчуваю, що бути мамою — це не завжди про руки і обійми, а про серце, яке вміє світити навіть у темряві.
Відредаговано: 11.10.2025