Мама без колиски

Розділ 6. Любов, що не вмерла

Я дивлюся на дітей навколо і відчуваю дивний біль, змішаний із ніжністю. Їхній сміх, їхні дрібні радощі відлунюють у моєму серці, нагадуючи про те, чого я ніколи не матиму, і одночасно про те, що моя любов не зникла. Кожен погляд на чужу дитину — це немов відбиток моєї дочки, маленька частинка, яка живе в мені назавжди.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше