Я хотіла кричати, плакати, бігти, сховатися, але тіло відмовлялося. Усе навколо стало туманом: білий світ, стіни, двері, її слова. Я відчувала, як холод прокрадається всередину і стискає груди. «Ніколи… більше…» — ці слова звучали в мені, як відлуння катастрофи, від якої немає порятунку.
Відредаговано: 11.10.2025