Сльози стікають по обличчю, але це більше не від болю, а від того, що не вистачає дихання життя, яке я знала, що існує. Я пам’ятаю, як гладжу живіт і відчуваю порожнечу, яку ніхто не зможе заповнити. І тоді я розумію: любов не залежить від тіла, вона існує сама по собі, і моя донька живе в мені навіть у відсутності.
Відредаговано: 11.10.2025