Мама без колиски

5

Я лежу у тиші, і нічого не допомагає. Кожен звук здається чужим, кожен погляд — порожнім. Я уявляю її, мою дівчинку, яка ніколи не відчує сонця на шкірі, не почує моїх слів, не відчує обіймів. І водночас я відчуваю її присутність усюди, де колись була наша радість.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше