Я відчуваю, як світ раптом зупинився. П’ять місяців я носила життя під серцем, і воно було моїм всім, моєю надією, моїм світом. А тепер його немає. Мене тримає тільки тиша, і вона криваво-крижана, як ніч без зірок. Я плачу тихо, бо крик здається неправдивим у кімнаті, де колись б’ється серце, яке я ще не встигла пізнати.
Відредаговано: 11.10.2025