Мама без колиски

3

Я говорю з ним, хоч його ще не видно. «Я вже чекаю на тебе», — шепочу я в тиші кімнати. І відчуваю, як відповідає серце. Я вже з ним в уяві граюся, читаю йому книжки, бачу, як він сміється, плаче, росте. Кожен мій подих — для нього, кожен мій рух — як обійми, яких він ще не отримав.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше