Мама

Глава 6. Тінь минулого

Минуло кілька тижнів. Аня вже трохи звикла до нового життя. Вона ходила до школи, малювала, іноді навіть сміялася з новими друзями

Марта помічала ці маленькі зміни і раділа їм. Кожна усмішка Ані була для неї дуже важливою.

Одного вечора вони сиділи на кухні. Аня малювала птахів у своєму альбомі, а Марта готувала чай.

— Це ластівка, — сказала Аня, показуючи малюнок.

Марта усміхнулася

— Дуже гарна. Вони завжди повертаються додому.

Аня задумалася і тихо запитала:

— А якщо дім був поганий… тоді куди повертатися?

Марта на мить замовкла. Потім вона лагідно відповіла:

— Тоді людина знаходить новий дім. Там, де її люблять.

Аня кивнула і продовжила малювати.

Але тієї ж ночі сталося щось тривожне.

У двері квартири хтось голосно постукав.

Марта насторожилася. Було вже пізно, і вона нікого не чекала.

Стук повторився.

Аня налякано подивилася на неї.

— Хто це?.. — прошепотіла дівчинка.

Марта підійшла до дверей і обережно подивилася у вічко.

За дверима стояв чоловік.

Він виглядав сердитим і нетерплячим.

Серце Марти почало битися швидше

Вона зрозуміла: минуле Ані, можливо, знайшло їх.

Марта тихо повернулася до дівчинки і сказала:

— Не бійся. Я поруч.

Вона знала, що тепер їй доведеться по-справжньому захищати Аню.

вона була готова на все. 📖

Подобається

#772 в Сучасна проза
#487 в Різне

Відредаговано: 06.03.2026