Глава 5. Перший день у новій школі

Наступного ранку Аня прокинулася раніше, ніж Марта. Сонячне світло тихо падало через велике вікно нової кімнати. Дівчинка кілька хвилин просто лежала і дивилася на стелю, ніби перевіряла, чи це все справді не сон.

У квартирі було тихо. Не було криків. Не було страху.

Марта зайшла до кімнати і лагідно посміхнулася.

-Доброго ранку, Аню. Як спалося?

— Добре… — тихо відповіла дівчинка.

Вона все ще говорила мало, але в її голосі вже не було такого страху, як раніше.

За сніданком Марта сказала:

— Сьогодні ми підемо в нову школу.

Аня трохи занепокоїлася.

— А там… добрі діти?

Марта лагідно взяла її за руку.

— Так. І якщо щось буде не так, я поруч.

Школа була великою і світлою. У коридорах висіли малюнки дітей, а з класів було чути сміх.

Аня трималася ближче до Марти

Коли вони зайшли до класу, вчителька привітно сказала:

— Діти, у нас сьогодні нова учениця. Це Аня.

Кілька дітей одразу почали посміхатися і махати їй рукою.

— Привіт! — сказав хлопчик з першої парти. — Сідай біля мене.

Аня трохи здивувалася. Вона не звикла, що хтось так просто хоче з нею дружити.

Вона обережно сіла за парту.

На перерві до неї підійшли дві дівчинки.

— Хочеш з нами малювати? — запитали вони.

Аня вперше за довгий час по-справжньому усміхнулася.

Коли уроки закінчилися, Марта чекала її біля школи. — Ну як? — запитала вона.

Аня міцно обійняла її

— Мені… сподобалося.

Марта відчула, як у серці з’являється тепле відчуття. Маленький крок уже зроблено.

Аня починала знову вчитися довіряти людям.

І, можливо, вперше в житті — бути щасливою. ❤️📖