На ніч стареньку бабусю приютила її сусідка Ніна, а вже з ранку з першими променями сонця, бабуся поспішила на автобусну зупинку де першовим рейсовим автобусом поїхала до міста, де проживав її син Володимир.
Великий красивий будинок її сина стояв перед бабусею і її як маму охоплював гордість за успіх Володимира коли бабуся дивилася на цей будинок.
Великими красивими сходами бабуся піднялася до дверей будинку і постукала в них, двері бабусі відкрила невістка.
Як же вона здивувалася побачивши свою свекруху на своєму порозі та почувши про ціль її візиту пустила бабусю в дім.
В будинку минувшини кухню невістка повела свекруху до вітальні, а вже там минувши кращий куток невістка запропонувала сісти свекрусі на табуретку.
-ТИ ВИБАЧ МЕНЕ ДОНЮ!
Почала бабуся розмову та її одразу перебила невістка:
-Мамо я не буду вас зараз нічого слухала! У мене страшно болить голова, Давайте вечером прийде ваш син з роботи, от йому ви всі свої проблеми що дах вашого будинку впав в середину і ви не маєте зараз де жити за сімейним вечірнім столом розкажете.
З тими словами невістка вийшла з вітальні хлопнувши за собою дверима, а бабуся голодна і стомлена з дороги просиділа на табуретці у вітальні будинку свого сина аж до самого вечора і за цей час поки вона чекає Володимира з роботи:
ХОЧ БИ ХТО ЇЇ В ЦЬОМУ ДОМІ ЧАЮ ЗАПРОПОНУВАВ...
ДАЛІ БУДЕ