Розділ 3

Юна, русява красуня стояла на шкільній сцені разом з іншими такими ж  сповненими надії випускниками. Директорка школи натхненно говорила  промову про великий світ і можливості які відкриваються перед вчорашніми дітьми, про чудовий вік і теплі спогади які залишаться зі школу.  Діти слухали в пів вуха, весело переговорюючись і намагаючись приховати  мандраж від останнього вечора коли вони, ще можуть назватися школярами. Оленка перехопила люблячий, сповнений гордості погляд батька і помахала йому рукою. Сергій зітхнув. Як швидко промайнули ці роки. Якою гарною виросла його дівчинка і як вона схожа на матір.

Слова свого Сергій дотримався. Після тієї ночі  залишив роботу в охороні й почав працювати в Радомишлі. Всю свою турботу і любов він направив на Оленку. «Який золотий тато» зітхали спочатку виховательки в садочку, а потім вчительки в школі зазвичай не обласкані увагою татусів своїх вихованців. Сильно допомагала чоловікові  теща, Лідія Іванівна. Без неї Сергію було б геть кепсько. Вона взяла на себе побутові турботи та опіку над зятем і внучкою.  «Валькірія» була благословенням для їх маленької родини.  На жаль вже років 5 як Лідії Іванівни не стало. Поховали її поруч з чоловіком, не далеко від Іринки.

Тепла щока  притулилася до плеча Сергія вириваючи його з сумних думок. « Все добре, коханий ?» Запитала Ніна.

 Сергій накрив руку вагітної дружини, ніжно їй посміхнувся і знову перевів погляд на сцену. Як добре, що три роки тому в їхньому з Оленкою житті з’явилася Ніна. Весела, добра жіночка з двома псами  зняла будинок по сусідству і якось так саме собою вийшло… Собаки завоювали серце Оленки, а Ніна.. Ніна тихо і непомітно завоювала думки Сергія. Було видно, що вони подобаються один одному та чоловік вагався. Аж поки одного вечора Оленка  не підійшла до тата, обнявши  його зі спини, сказала "Мама, не проти, тато. Вона і я хочемо, щоб ти був щасливий». І Сергій повірив. Між цими двома завжди був нерушимий зв’язок який не змогла перемогти навіть смерть.

Урочиста частина закінчилася, Оленка підбігла до рідних обнявшись з  мачухою і поцілувавши тата. Вона вручила їм дипломи й грамоти за відмінне навчання.

 « Сфотографуймося всі разом?»  запропонував  Сергій  підзиваючи найнятого класом фотографа.  

Гарна вийшла фотографія: усміхнена дівчина в ніжно-рожевому платті обнімає худого чорнявого чоловіка  і веселу, вагітну  жіночку.  Всі сміються і виглядять щасливими, видно, що міцна сім'я. Ось правда поруч з чоловіком гаряче, літнє повітря складалося в марево створюючи видимість якоїсь фігури.

 « Дивний ефект. Жаль фотографію. Була б гарна» подумав фотограф і натиснув кнопку «видалити» на фотоапараті.