Об’єкт виявився не так далеко від дому, в межах одної області. При потребі можна було швидко повернутися, тож Сергій пристав на цю пропозицію.
Невелика комірчина охорони, електрочайник, старенький телевізор і «армійські» ліжка. Обхід території кожні дві години по черзі все стандартно. Почав обживатися в кімнаті для охорони, знайомитися з працівниками.
Тиждень зміни пройшов на диво спокійно, напарник був нормальним хлопцем, сильно Сергія не смикали. Правда теща по телефону була якась напружена та на всі запитання зятя відповіла одне « Все добре. Працюй». Сергій знизав плечима мало що…
Перша зміна пройшла на диво швидко і легко. В понеділок передавши повноваження чоловік повернувся додому
Побачивши зятя на порозі теща схопила його за руку і в капцях та легкій кофтині потягла на осінній двір. Сховавшись за сараєм і трохи поозиравшись по сторонам жінка схвильовано сказала « Сергію, тут таке.. Поки тебе не було..» пом’явшись і зробивши паузу теща видала як на духу «Іра приходить до дитини»
Сергій спочатку навіть і не зрозумів про що вона « Яка Іра?». Теща нахмурилася « Дружина твоя, не гальмуй..»
« Як? Лідія Іванівна, а ви часом не ..» Жінка аж скинулася обурено « Навіть не думай казати те що хотів. З моїм психічним здоров’ям все добре. Я знаю що кажу..» потім вже більш спокійніше « Вона й справді приходить. Як тільки ти поїхав так і почала ходити. Проб» є дві- три години ночі так Ірочка до Оленки і приходить. Грається, годує дитину. Я такого страху натерпілася, що й не передати. Та не дивись на мене так скептично. Сьогодні сам все побачиш. Я тобі в своїй кімнаті поруч з Оленкою постелила, сама в гостьовій переночую. Ось і перевіриш чи з’їхала з глузду твоя теща» розвернувшись Лідія Іванівна гордо почимчикувала до хати в смішних домашніх капцях в вигляді зайчика.
Вечір був повністью присвячений маленькій принцесі. Оленка скучила за татом і ніяк не хотіла злазити з колін. Капризувала і хапалася ручками за Сергія. Так і заснула обіймаючи татову руку.
Поклавши дитину до ліжечка, Сергій розстелив та ліг в м’яку , свіжу постіль так турботливо приготовану тещею. Розглядаючи стіни кімнати і розмірковуючи над словами тещі Сергій скептично «хмикнув». Що на неї найшло?
А хоча.. Він би був теж не проти, щоб на нього найшло таке божевілля, аби лишень ще раз побачити кохану, почути її голос. Поступово очі Сергія закривалися і він провалювався в чарівний світ сновидінь...
Дитячий сміх і радісне «Ма-ма-ма» заважало спати. Сергій сонно повернувся на бік і різко розплющив очі.
В те було важко повірити, але…Божечки, біля ліжечка Оленки , що радісно тупотіла тримаючись за перила, стояла Ірина. В довгому, білому савані, з розпущеним волоссям, бліда, але така реальна. В світлі дитячої лампи вона виглядала прозорою. « Зайченя?» Вражено видихнув Сергій. Не повертаючись до Сергія Ірина відірвалася від ліжечка і швидко попливла до дверей. « Ні-ні, зачекай» Схопився Сергій і чому був побіг за дружиною. Зал, коридор, ось двері на вулицю. Чоловік тільки й встиг побачити як промайнув кінець плаття. Не звертаючи увагу на стурбовану тещу, що стояла в дверях своєї кімнати Сергій вискочив на вулицю і… Там нікого не було. Звичайна, осіння, прохолодна ніч .. « Іра!! Зайченя!!» В розпачі гукав Сергій та ніхто не відзивався. Сльози самі собою покотилися з очей. Чоловік важко осів на землю обхопивши голову руками. Раптом теплий вітер огорнув голі плечі Сергія. Здалося, що його обняли ніжні руки Ірини. Десь над вухом прошепотіло « Пам’ятай… Обіцяв». Завмерши в цих примарних почуттях Сергій смиренно прошепотів « Так. Я пам’ятаю» і все зникло.