Розділ 11.1

Тішить те, що протягом дня мені на очі не потрапляє жоден із братів. А от з голови не виходить вечеря, на якій я маю бути. Це ж треба гарно одягнутися, адже ця родина дуже багата, і ресторан точно обрали не менш пафосний. 

Саме тому сьогодні з роботи їду раніше й одразу в магазин по сукню. Обираю шовкову, блакитного кольору, і туфлі на підборах. Доводиться ще й у салон краси заїхати, адже часу на те, щоб вдома привести себе до ладу, просто немає. 

В результаті з мене роблять просто цукерочку, і це мене тішить. Волосся хвилями падає на плечі, а макіяж ховає бліду шкіру і темні кола навколо очей. 

Після салону доводиться їхати одразу в ресторан. Проблема тільки в тому залишається, що я не купила подарунка батькові Аміра. Уявлення не маю, що можна подарувати людині, в якої є все. Саме тому не дарую нічого… 

Коли заходжу в ресторан, помічаю за столом Аліну Павлівну та її чоловіка – Тимура Давидовича. Схоже, я приїхала першою, а так боялася, щоб не бути останньою. 

– Доброго вечора! Вітаю вас! – тисну руку імениннику. – Пробачте, що без подарунка. Просто я не уявляю, що вам можна купити.

– Не хвилюйся, Аделіно! – усміхається чоловік. – Свій подарунок ти з собою принесла. 

Він киває на мій живіт, а я усміхаюсь. Ну звісно, і як я про це не подумала? 

– Я що, перша? А де всі гості? – питаю у пари. 

– Амір відійшов по телефону поговорити, а Марк з дівчиною скоро до нас приєднається.

Ого! Марк з дівчиною! Дуже цікаво побачити його другу половинку. Звісно, чоловік він гарний, але характер ще той. 

– Привіт! – відчуваю наближення Аміра, а тоді абсолютно несподівано його рука опускається на мою талію. 

– Привіт! – відповідаю, і наші погляди зустрічаються. 

– Ти сьогодні дуже гарна. Не впізнав тебе спочатку, – заявляє Амір. 

– Дякую, – кажу зніяковіло. Його прямий погляд викликає мурахи по тілу. Не буду брехати – мені подобається увага Аміра. А може, це гормони працюють проти мене… 

Амір забирає свою руку лише для того, щоб відсунути для мене стілець. Чекає, поки сяду, а тоді і сам розміщується поруч. 

Не встигаю зібратися після такого прийому, як помічаю Марка, і не одного. Він заходить у зал, тримаючи за руку мою подругу Діану, і, дивлячись на цих двох, я вже нічого не розумію… То він і є її коханим? Нічого собі!

Видно, що Діана також сильно здивована. Вона не знала, що її хлопець – Алієв? Як таке може бути? 

– Добрий вечір! – вітається Марк. – Тату, вітаю! 

Він обіймає батька, а тоді з усіма ніяково вітається Діана. Найдовше її погляд зупиняється саме на Амірові. Здається, це перша їхня зустріч, і пазл у її голові склався. 

– Я – Діана! – говорить подруга. – Вітаю вас з днем народження!

– Дякую, – відповідає Тимур Давидович. – Сідайте за стіл. 

Діана з Марком сідають навпроти нас. Подруга ковзає на кріслі, і я її розумію. Такого сюрпризу ніхто з нас не очікував. 

– Щось не так? – Амір нахиляється до мене і шепоче на вухо. 

– Ця дівчина – моя найкраща подруга, – тихо відповідаю. – Я не знала, що вона з Марком зустрічається. 

– Може, досить уже перешіптуватись? – нагадує про себе Марк. – Ви ж не одні тут. 

– Тобі щось не подобається? – цідить Амір.

– Хлопці, не сваріться! – втручається Аліна Павлівна. – Пам’ятайте, чому ми сьогодні тут! 

– Пробач, мамо, – говорить Амір і робить ковток вина. – Пробач, тату.

– Давайте краще вип’ємо! – Тимур Давидович бере в руки келих з вином, і всі повторюють за ним. Тільки у мене там сік. – Я щасливий, що всі ми тут зібралися!

Всі п’ють, і я роблю ковток соку. Напруга досі не відступила. Вона витає у повітрі між нами. Мені здається, що ось-ось щось зміниться на краще і градус напруги впаде, але Марк собі не зраджує і продовжує діставати брата. 

– До речі, Аміре, хвилин п’ять тому я зустрів на виході з ресторану Алісу. Ти її не бачив? 

– Що? – не розумію, чому Амір так реагує. Він напружується і міцно стискає в руці виделку. 

– Схоже, ви розминулися, – продовжує Марк. – Шкода. Було б цікаво побачити вашу зустріч на власні очі. 

Мені здається, що зараз Амір відправить брата під три чорти. Просто виглядає він так, наче хоче це зробити, але далі відбувається дещо незрозуміле. Нічого не пояснюючи, Амір підводиться з-за столу і прямує до виходу. 

Він реально пішов за дівчиною, яка його зрадила? Це точно той Амір, якого я знаю? А може, все якраз навпаки і я зовсім його не знаю?

Наступний розділ буде доступний за передплатою. Дякую усім, хто піде з героями далі! Ціна на передплату буде доступною. Гарного дня!