Розділ 8.1

Вирішую не поспішати й у кінцевому результаті запізнююсь на двадцять хвилин. Як на мене, це не смертельно, а от Амір так не вважає. Він явно не в гуморі, але мені байдуже.

– Привіт, – наближаюсь до столика, за яким він сидить, і Амір підводиться на ноги. Відсуває для мене крісло, і це дуже приємно. 

– Ти запізнилася, –  повертається на своє місце.

– Були нагальні справи, – відповідаю і беру в руки меню. 

– Щось серйозне? – одразу ж цікавиться. 

– Я продала квартиру. Хочу купити іншу, – відповідаю. Спочатку не планувала ділитися такими моментами з Аміром, але сьогодні у мене хороший настрій через те, що квартиру нарешті купили. 

– Я можу допомогти з покупкою, – несподівано заявляє. – У моєму будинку по сусідству продається квартира. 

– Сумніваюсь, що потягну житло у твоєму районі, – хмикаю. 

– Я можу домовитися про хорошу знижку, – продовжує наполягати. – Зате там закрита територія, великий дитячий майданчик, паркінг і ще багато чого. 

Сумніваюсь, що навіть зі знижкою зможу дозволити собі квартиру в тому ЖК, де живе Амір. Можливо, йому здається, що у мене грошей кури не клюють, але насправді це зовсім не так. 

– Чому ти хотів зустрітися? – вирішую змінити тему. – Про що нам треба поговорити?

– Про мого брата, – Амір  миттєво стає серйозним. – Я хочу, щоб ти трималась від нього подалі. 

– Чого це? – дивуюсь. – Якщо між вами напружені стосунки, це не означає, що я повинна від нього шарахатись. 

– Я не хочу, щоб моя дитина через нього постраждала. Марк готовий на різні капості, тому я й хочу, щоб ти обережною була. 

– З твоїх слів можна зробити висновок, що він монстр, – фиркаю. – Мені здається, що ти перебільшуєш. 

– Я тебе попередив. Не забувай, що несеш відповідальність за нашу дитину. 

Ага, забудеш тут! Щоб відволіктись, замовляю собі салат і ще якусь дуже дорогу страву. Просто назва сподобалась, а платити все одно Амір буде. 

– Скільки часу займе ремонт у моїх батьків? – питає Амір, поки їмо. 

– Десь три тижні, – намагаюсь підрахувати. – А що?

– Просто цікаво, – замислюється. – Я тут подумав, що тобі кожного дня доведеться їздити туди, а твоя автівка, м’яко кажучи, не нова. Я хвилююсь за твою безпеку, Ліно. Саме тому хочу дати тобі в користування один зі своїх автомобілів. 

– Обійдусь, – кажу твердо. – Моя Audi хоч і не нова, зате ніколи не ламається! Тож не хвилюйся!

Амір явно не задоволений, але мовчить, і це тішить. Коли обід закінчується, ми разом залишаємо ресторан, і він чомусь не поспішає їхати. Чекає, поки поїду я. 

Сідаю за кермо своєї Audi, повертаю ключ і… нічого не відбувається. Дивлюсь через лобове скло на Аміра і ще раз намагаюсь завести автівку. Нічого не відбувається 

– Якого біса?! – ціджу собі під ніс. Ну чому вона вирішила зламатися саме зараз?

Чую, як Амір стукає у вікно з мого боку, і дратуюсь ще більше. Відчиняю двері та залишаю салон. 

– Машина не заводиться. Я не розумію, що могло статися, – кажу. 

– Я ж попереджав, – спокійно заявляє. – Зараз я попрошу когось з охорони пригнати сюди одну з моїх автівок, а цю ми відправимо на ремонт. 

 – Мені незручно, Аміре, – кажу, як є. – А якщо я подряпаю твою машину? 

– Будемо сподіватися, що не подряпаєш, – усміхається. 

Амір простягає мені свою руку, і я кладу на його долоню ключ від Audi. Натомість він телефонує кудись і розмовляє кілька хвилин. Зараз мені дуже цікаво, яку ж машину сюди приженуть. Мабуть, такого чорного монстра, на якому їздить сам Амір. Уявлення не маю, як таким можна в місті розвернутися чи припаркуватися. 

– Десять хвилин – і автомобіль буде тут, – говорить Амір, повернувшись до мене. 

– Швидко, – дивуюсь. У мене така думка в голові виникає, що все це не просто так. Тільки-но Амір сказав, що моя машина ненадійна – і вона зламалася. Всього десять хвилин почекати – і нова машина буде тут… 

– Я обрав таку, щоб тобі було зручно на ній їхати. Ну і головне – безпечно, – заявляє Амір, а я помічаю, як на парковку звертає білий позашляховик Mercedes. Він так блищить, що мені здається, ніби він тільки з салону виїхав. 

А може, мені не здається?

– А чогось простішого у тебе не було? – питаю схвильовано. – Вона шалених грошей коштує.

– Для своєї дитини мені нічого не шкода, – Амір нахиляється до мого вуха та усміхається. Сама не розумію, чому в цей момент майже не дихаю. Схвильована побаченим, зовсім забуваю, що цей чоловік нічого не робить просто так. 

Ця автівка для комфорту та безпеки нашої дитини. Не здивуюсь, якщо Амір найближчим часом ще й квартиру для мене купить, мотивуючи це тим, що у його дитини має бути все найкраще.