Розділ 5

– Це не смішно, сину, – журить його мама. 

– А хто сказав, що я жартую? – Амір усміхається, а мені хочеться вдарити його по голові. Ну якого біса він це робить? Ми так не домовлялися!

– Аделіно, це правда? – Аліна Павлівна переводить погляд на мене, а я не знаю, що відповісти. Сказати правду, як усе насправді було? Не думаю, що вона оцінить бажання сина мати дитину. 

Я також можу підставити Аміра і розповісти про сурогатне материнство, але я не така, як він. 

– Так, це правда, – кажу стримано. – Пробачте, я не знала, що ви батьки Аміра. Ми не настільки близькі, щоб цікавитися особистим життям одне одного. 

– Не близькі, але ти вагітна від нього, – випалює Аліна Павлівна. – Аміре, ми з батьком сподіваємося, що ти поясниш нам бодай щось. А ти, Аделіно… можеш йти. Я буду чекати на проєкт. 

Розумію, що треба йти, поки батьки Аміра шоковано переглядаються. Я впевнена, що вони не відпустять свого сина без пояснень, тому залишаю будинок і йду до автомобіля. 

У голові виникає думка віддати цей проєкт Олені. Вона буде на сьомому небі від щастя. Тільки от згадую, що Олег тримав його для мене, і підводити боса зовсім не хочу.

– Аделіно, зачекай! – чую голос Аміра і різко зупиняюсь. Він наближається та усміхається мені. – Оце так сюрприз, скажи? До речі, я не вірю у випадковості. 

– І що це означає? – питаю сердито. – Я дійсно не знала, що цей будинок належить твоїм батькам. Якби знала – не прийшла б!

– Не сприймай усе так критично, – заявляє. – Я все одно збирався розповісти їм про тебе. 

– І що ти сказав? Як пояснив мою вагітність? – питаю. – Сумніваюсь, що правду розповів.

– Не розповів, – відповідає. – Між нами був короткий роман. Ми не разом, але за дитину відповідаємо однаково.

– Ну дякую хоча б на цьому! – фиркаю. 

Відчиняю двері автомобіля, сідаю всередину, але Амір стає так, що я не можу зачинити двері. 

– Ти ж розумієш, що тепер ми будемо бачитися значно частіше? Ти працюєш у моїх батьків. 

– І що? – не розумію, куди він веде. 

– Аделіно, я дійсно хочу, щоб наша дитина народилася здоровою. Саме тому маю бути в курсі всього, що відбувається з тобою. Всі огляди, аналізи. Повідомляй мені.

– Що ще тобі повідомити? Коли я прокидаюсь і спати лягаю? – злюсь. – Не переходь межу, Аміре. Я погодилася не розповідати про твої афери, а ти, своєю чергою, тримай дистанцію. Я не та жінка, яка збирається бути слухняною кішкою і відмовитися від власної дитини в кінцевому результаті. Будь ласка, не забувай про це, коли наступного разу захочеш втрутитися у моє життя. 

Нарешті Амір відступає, а я зачиняю двері та покидаю територію. Відчуття доволі неоднозначні. Я не знаю, чого чекати від цього чоловіка. На першому місці у нього гроші й він не буде рахуватися з моєю думкою, якщо батько поставить черговий ультиматум.

На півдорозі додому мені телефонує рієлтор з гарними новинами. Є покупець на квартиру, тому треба їхати одразу туди, адже показ заплановано за пів години. 

Радію, що позбудусь цього житла і зможу купити щось інше. Жити з Діаною, звісно – круто, але у неї є своє життя і я не хочу заважати їй будувати стосунки. 

Залишаю автомобіль біля під’їзду і заходжу всередину. Перед дверима у квартиру зупиняюсь, глибоко вдихаю та переступаю поріг. Залишаю взуття в коридорі та помічаю поруч дуже знайомі кросівки. Хочу вірити, що це просто збіг, але згадую слова Аміра, що випадковостей не буває. 

– Аделіно, а ось і покупець! – рієлтор широко мені усміхається, а я дивлюсь на Сергія і нічого не розумію. 

– Це такий жарт? – питаю у нього. – Звідки у тебе гроші на цю квартиру? 

– Позичив, – заявляє задоволено. – Я вирішив купити її, а тоді повернути тебе. Все-таки у нас дитина буде. Чи ти думаєш, що я від неї відмовлюсь? І не кажи, що не вагітна! Я був у клініці. Мені сказали, що ти вагітна!

Просто прекрасно! Схоже, знову доведеться їхати в клініку і поскаржитися на того, хто вирішив, що може розкидатися конфіденційною інформацією. 

– Ви що, пара? – питає рієлтор і розгублено очима кліпає. 

– Ні! – кричу першою.

– Так! – втручається Сергій.

Зараз я готова його вбити. От справді, якого біса він виробляє? Ми більше не пара, а він думає, що, влізши у борги, зможе мене повернути. Ну не ідіот?