Розділ 1.1

– І то правда! Влаштувався як треба! – штовхаю двері, переступаю поріг спальні і руйную ідилію. 

Білявка ховається під ковдру, а Сергій хмуриться. Мабуть, не розуміє, чого це я прийшла так рано. Коли ж до нього доходить, що сталося, він блідне і на ноги підводиться, обмотавшись ковдрою. 

– Кохана, я все тобі поясню! Це не те, про що ти подумала, – випалює. 

Білявка починає одягатися, і на неї уваги я не звертаю, а от Сергій мене ще й як цікавить. Я не можу зрозуміти, за що він так зі мною. Я ж була для нього найкращою. Навіть тоді, коли він цього зовсім не заслуговував. 

– Я не сліпа, Сергію, – кажу холодно. – Я зараз піду і дуже сподіваюся, що до вечора ти збереш свої речі і звалиш з моєї квартири. 

– Кохана, давай краще поговоримо, – він хоче схопити мене за руку, але я відступаю. Не хочу відчувати його дотики. Це так мерзенно. Хто знає, де були його руки до цього. 

Залишаю спальню, а тоді і квартиру. Йду сходами вниз і намагаюсь стримувати сльози. Мені боляче і неприємно. У грудях наче лава, що не дає дихати. 

Чому я була настільки сліпою? І від цього чоловіка хотіла народити дитину? 

Сідаю в салон автомобіля та обхоплюю руками кермо. Розумію, що в такому стані їхати кудись – не варіант, та залишатися тут немає ніякого сенсу. Хочу забути все як страшний сон. Шкода, що пити мені не можна. 

А якщо я вагітна від Сергія? Цей покидьок ніколи не побачить свою дитину! Я йому не дозволю! Хоча сумніваюсь, що він буде цього хотіти. Мені здається, що мій колишній любить тільки себе. І саме так мені завжди Діана говорила. 

Хвилин п'ять намагаюсь впоратись з емоціями, а тоді їду до Діани. Знаю, що сьогодні вона вдома і ми зможемо поговорити. Але тільки-но подруга відчиняє двері, кидаюсь у її обійми та реву як корова. 

– Ти чого? – Діана не розуміє, що відбувається. – Невже вагітність не підтвердилася? 

– Ще не знаю, – схлипую. 

– Тоді що сталося? 

Відпускаю Діану, і вона пропускає мене у квартиру. Роззуваюсь, і ми проходимо на кухню, де подруга одразу вмикає чайник. 

– Я застала Сергія в ліжку з іншою жінкою, – кажу і сама до кінця приймаю цей факт. 

Діана якось дивно кашляє, а тоді сідає поруч і бере мою руку у свою. 

– Ти пробач, що я це скажу, але іншого від нього я і не чекала, – відповідає. – Та з іншого боку, так навіть краще. Його зрада розплющила тобі очі на все, що відбувається. Я впевнена, що все йде до кращого. От побачиш.

– Я також на це сподіваюся, – накриваю живіт долонею. – Можливо, зрада Сергія – це підготовка до чогось дуже хорошого? Ну не може бути все так погано, правда? 

– Звісно! – Діана усміхається. – Я рада, що ти це розумієш. А Сергіїв таких у тебе ще багато буде. 

– Не треба мені більше! – вигукую. – Краще вже одна залишусь. 

Ми з Діаною домовляємось поїхати до мене, щоб забрати речі. Не знаю, чи зможу і далі жити в тій квартирі, тому, швидше за все, доведеться міняти її на іншу. Шкода трохи, адже це подарунок тата, але… інакше не буде. 

Коли заходимо у квартиру, я сподіваюся не побачити там Сергія, але мої бажання не здійснюються. Він виходить до нас з винуватим виразом обличчя та величезним букетом червоних троянд, яких я не люблю.

Найсмішніше те, що куплені вони за мої гроші, та й сам Сергій за два роки життя разом так і не запам'ятав, що я не люблю червоних троянд. 

– Ого! – випалює Діана. – Хтось тут зібрався вибачатися. 

– Ліночко, я дуже тебе кохаю! – Сергій стає на коліна просто в коридорі, а мені кортить розсміятися з абсурдності цієї ситуації. Тільки от далі мене чекає найцікавіше. – Ти станеш моєю дружиною? 

Сергій дістає з кишені коробку і відкриває її. Я бачу обручку з гарним каменем – і всередині усе стискається, зовсім не від захвату. Забираю у нього обручку і йду в кімнату, щоб перевірити дещо. 

Дістаю свою косметичку, в якій тримаю гроші, і коли відкриваю її, серце падає в п’яти. Там порожньо… 

Сергій забрав усе, щоб купити квіти та обручку. Здається, у нього поїхав дах, і в мене теж починає їхати.

Дякую за вашу шалену підтримку!!! Люблю вас усіх безмежно!!!