Малявка

Марта

Після уроків, як завжди, я пішла до музичної школи.

Мої батьки, здається, поставили собі за мету виліпити з мене ідеальну доньку: ніяких вечірок, ніяких хлопців.

Уроки — тільки на відмінно, гуртки, репетитори…

Єдине, що мені справді до душі — це музика. Я обожнюю співати. І, мушу визнати, виходить у мене непогано.

Так і минув рік — між нотами, конспектами й нескінченними вимогами.

Усі іспити позаду, попереду — випуск і останнє літо з моїми друзями перед тим, як розлетимось у різні міста, по університетах.

Оце я вже відірвуся по повній!

Свято тільки починалося. Музика грала, усі сміялися, фотографувалися, хлопці жартували — а я стояла біля сцени, тримаючи в руках букет квітів, який мені подарував класний керівник.

І раптом… він зайшов.

Високий, впевнений, у темній куртці поверх білої сорочки. Незнайомий серед знайомих облич.

Його погляд — спокійний, але якийсь… глибокий.

Я на мить навіть забула, як дихати.

— Це хто? — прошепотіла моя подруга, ліктем штовхаючи мене в бік.

— Не знаю, — відповіла я, не відводячи очей.

А він раптом усміхнувся. Ледь помітно. І пішов прямо у мій бік.

У ту мить я ще не знала, що це літо стане найнеочікуванішим у моєму житті.

Анна Вейн

Подобається

#6020 в Любовні романи
#2533 в Сучасний любовний роман
#976 в Різне
#433 в Гумор

У тексті є: кохання, кохання _ переїзд _ різниця у віці, кохання _університет_випробування

Відредаговано: 11.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись