Марта

Сьогодні — явно не найкращий день.

Ранок почався з поганого настрою, а цей тотальний контроль батьків просто душить мене.

Перший день останнього шкільного року… аж не віриться, що мені вже сімнадцять.

Спершу треба забігти по каву — без неї я, мабуть, когось уб’ю своїм жахливим настроєм.

Я майже біжу до кавоавтомата. Звичайно, черга. Ну а як інакше? Усе, як завжди, коли я спізнююсь.

Попереду стоїть якийсь чоловік — високий, темне волосся, сорочка з трохи закоченими рукавами. І, здається, він абсолютно нікуди не поспішає.

— Привіт, — кажу я, намагаючись посміхатись, хоч усередині все кипить. — Думаю, я стою за тобою, але, може, сьогодні зробимо виняток? Я просто катастрофічно не встигаю.

Він повертається. Посміхається.

— Думаю, ти стоїш у черзі позаду, а не попереду.

Я кліпаю очима. Що за самовпевнений тип?

— Таааак… вибач, але я справді спізнююсь. Можеш пропустити?

Він злегка нахиляє голову й каже:

— Так, малявко. Школу спочатку закінчи, а тоді вже блимай мені.

Усередині все закипає.

— Що ти собі дозволяєш? Я просто запитала! Але якщо тобі важко, то можеш іти в дупу! — виривається з мене, перш ніж я встигаю себе зупинити.

Він голосно сміється. І цей сміх чомусь дратує ще більше.

— Ах ти ж нахаба, — бурмочу я й проходжу повз, удаючи, що мені байдуже.

Але, чомусь, його сміх ще довго звучить у вухах.

Залітаю в школу — і, звісно, не в найкращому настрої.

І навіть не встигаю зняти рюкзак, як на мене обрушується тисяча питань від моїх найкращих подруг — Ірки та Віки.

— Та що з тобою? — Ірка одразу нахиляє голову, вдивляючись мені в обличчя.

— Ти когось убила? — додає Віка, ховаючи усмішку.

— Поки що ні, але була дуже близька, — бурчу я, знімаючи куртку.

— І хто цього разу став жертвою? — підморгує Ірка.

— Один самовпевнений тип біля кавоавтомата, — кажу я. — Думає, що якщо старший, то може мене вчити життю.

Подруги обмінюються поглядами.

— Ага, — протягує Віка. — І, судячи з твоїх очей, він ще й симпатичний.

— Дуже смішно, — відрізаю я, хоча десь усередині мене майнула думка: так, симпатичний. Але я нізащо цього не зізнаюсь. Тим паче навіть на вигляд я бачу що він старше.