Розділ 39. Криваве танго

Тартаров аж ніяк не здивувався, коли Максим неподалік від нього з мороку постав. Митець паскудний навіть розсміявся, неначе гостя видного довгенько вже чекав. “Алхіміки такі консервативні! Вас легко передбачити. Сьогодні ж повний місяць!” - Ельдар з огидною усмішкою сказав. Знущаючись, він навіть подивився догори, на небо, де диск сріблястий із-за хмарок виглядав. Максим безмовно, сповнений гидливості до жартівного глуму,  прелюдію дурну спостерігав. “А я тебе відразу упізнав у галереї!” - самовдоволено бундючився митець, інтригу нібито всесвітню розгадав. Він запросив присісти дорогого гостя і дружнім жестом на порожнє крісло показав. Максим відмовився, мотнувши головою, гостинність показну юнак не шанував. Тоді й хазяїн встав, а у хлопчини знову вогнем на грудях сигіл запалав. Алхімік, на цей раз не соромлячись, потер його рукою, адже Ельдар і про печатку Вартового добре знав!

– Болить? - єлейним голосом поспівчував Тартаров, а сам страждання недруга із задоволенням сприймав.

– Нормально, - процідив, поморщившись, хлопчина, проте свій опік терти перестав. Він не горів бажанням надавати привід, аби гомункул біллю смакував.

– Нічого! Скоро перестане! - із нотками єхидного тріумфу ворожий голос хижо пролунав.

Тартаров мав у планах блискавичний напад, раптово з жертвою розправитись жадав. У нього пазюрі з’явилися гостріш за лезо бритви! Хтозна де гад увесь той час їх взагалі ховав?! Зненацька полоснувши ними груди юнака, митець, як нібито Із пензлем працював. Наніс мазок кривавий, і розсікши одяг, сигіл на шкірі в хлопця зруйнував. Максим очікував подібних дій потвори. Тож і наскок нежданим для алхіміка не став. Він міг би легко ухилитися від нього, але із опором навмисно зволікав. Адже з пошкодженням печатки Вартового обмежень більше у алхімії не мав. У боротьбі із ворогом, міг вільно скористатися знаннями із Скарбниці Храму, які з великим ризиком для себе здобував. От тільки б вистачило сил прогнати ненажерливого монстра, який у світ наш з царства потойбічних чудиськ завітав. Та поки що події розвивалися за планом: можливість дати ворогу, аби той бійку розв’язав. А супротивничок, поглинувши в оману, під впливом радощів, мовляв, зненацька так напав! Повинен хибно відчувати перевагу, а краще, щоб близьку і неминучу перемогу уявляв.

Співзвучні больовим кантатам із Макса витікали сили, а у вухах вже реквієм прощальний залунав. Коли він вперше постраждав, бо продавчиня Зіна подерла сигіл, вимагаючи забав, то слабшав Горобець, проте не так активно! На відстані гомункул трохи млявіше впливав. Але тепер все виглядало значно гірше! Хижак із жертвою криваве танго танцював! У парі тій стрімким потоком сили покидали хлопця, неначе плин той дамбу розірвав. А от Тартаров навпаки, засяявши від щастя, життям хлопчини з гедонізмом смакував.

Та Горобця зростаюче безсилля не злякало. На диво в розпач він від безнадійності не впав. Не намагався навіть відтягнути неминучий поцілунок смерті і рештки сил своїх із відчайдушшям економити не став. Макс спрямував їх на аквамарин, активувавши амулета. Він спільницю на допомогу викликав. Коштовний самоцвіт засяяв на руці у Кіри, подібно оку Всесвіту, той темно-синій колір запалав. Подавши знак, що пригравка скінчилася скандалом, тож час містичної симфонії настав!

Союзниця Максима долучилася до бійки, але незримо, і хижак про спільницю не знав. Вона амброзію ковтками споживала, переживаючи, щоб тільки-но нектар цей чудодійний спрацював. Мости стихій: повітря і води, проводячи енергію цілющого напою, сил додавали хлопцю більше, ніж втрачав. 

У Горобця, відчувши допомогу подруги своєї, дух воїна-звитяжця запалав. Хлопчина наче заново на світ цей народився! Проте тепер він грізним деміургом виглядав.

Макс вільно міг використовувати силу знань, здобутих у Скарбниці Храму, які ретельно Вартовий від чужаків оберігав. Проте, пишатися собою не на часі! Ще залишалося зробити кілька справ! Насамперед потрібно Горобцю потвору ув’язнити, щоби гомункул від покари не тікав. А тут й належна формула знайшлася! Макс, не вагаючись, її намалював. Присівши швидко, на землі накреслив, і на містичний знак долоню ще й поклав. А праву руку, догори піднявши, ніби це антена, на піднебесся місячне вказав.

Потужна блискавка із гуркітом страшенним, він добре мешканців містечка налякав, відразу вдарила у Максову правицю - алхімік начебто живим громовідводом виступав. Іскра небесна, розрядившись через хлопця в землю, то диво, що він попелом не став, з яскравим сяйвом розлетілася тисячами електричних змій у різні боки, аж грунт від їхнього звивання зашкварчав. Вони, розлізшись метрів десять, сформували коло. Створіння жодного бар’єр той не пускав. Бо по його периметру з’явилася стіна із миготливих знаків, де кожен символ сяйвом вигравав. Алхімік опинився віч-на-віч із потворою всередині магічної клітини. Проте ув'язненим себе він не вважав. Але могутність власну, що так ефектно спрацювала, аж трохи ошелешено сприйняв.

Та самолюбство - це останнє, що йому потрібно зараз, бо не за лаврами Макс до потвори завітав. Хлопчина гарячково, ніби в каталозі, набуті формули у голові перебирав. Хоча би щось знайти, аби створіння потойбічне назад до Стража Храму відіслав. А от гомункул неймовірно вразився! Бо трансформації такої хижак підступний зовсім не чекав! Від несподіваного розвитку подій в потвори аж мармизу покосило! Ельдар аж посірівшим зразу став.

– Як?! - інстинктивно вирвалося в нього, від подиву баньки повипирав.

– А так! - «з ноги», прямим ударом в груди, Макс супротивника до стінки з сяючими знаками послав.

Той полетів м’ячем до краю алхімічної клітини, але бар’єр міцний гомункула спіймав. Магічні символи на стінці кола спалахнули, і тут Тартаров аж заскавучав. Отримавши розряди блискавок як гарний подарунок, Ельдар від болю навіть смикатись почав. А тут іще стіна містична відштовхнула різко. А це, щоб наближатись наміру не мав! Незчувся гад, як знову опинився біля центру кола. Він за продовженням тусні засумував! Хижак навіть не чаяв відсічі такої. Та звідки ж стільки сил цей парубок набрав?! Він лихоманно сканував очима молодого хлопця, все намагаючись знайти де ж супротивник джерело енергії сховав? Підступний інтриган, у спробі виграти для контратаки трохи часу, поважну шишку з себе удавав.