Глава 7

Від неочікуваності я підстрибнув на місці та завмер.

— Дивуєшся цьому? Інші теж, з тебе витекло стільки крові, що усі думали, що ти не зможеш пережити той день. — Закінчивши з тим, що вона робила, жінка встала із-за стола і підійшла до мене.

Вона встала навпроти мене, своїм тілом нависаючи наді мною і закриваючи сонце.

— Вони думали, що ти помреш, але я вірила, що ти виживеш, і зробила багато для цього. — Сказала вона, і продовжила. — Місце ураження було таким широким, що все довкола тебе заливало кров’ю, усі мої тканини занапастила коли тебе замотувала. Перев’язки зупинили кровотечу, але після в тебе почалася гарячка. Вже ніхто й не сподівався, що ти виживеш, люди почали брати до рук зброю, але я не здавалася і молилася за тебе. І тоді посеред ночі до тебе завітав сам бог наш Корс, він зцілив твою рану, що від неї залишилися тільки шрами на лобі, та вже на наступний ранок ти була повністю здорова, як і сьогодні прокинулась здоровою.

Класно? Це фантастична історія, але це нісенітниця. Так не могло бути. Який до біса Корс? Зцілення рани? Велика крововтрата та лихоманка?

Хоча, як звали того чорного кролика? Можливо він і є цим Корсом? Він зможе пояснити, що тут відбувається!

— А як я можу поговорити з Корсом?

— Молитва, якщо хочеш поговорити з богом, то помолись йому, — відповіла вона зі скептично піднятою бровою.

— І він відповість? — уже скептично запитав я.

— Можливо, тобі й відповість…

Що?

— Малко, ти особлива! — заявила вона з повністю серйозним лицем.

Справді?

— Чому ви так думаєте?

— Подивись на себе, на свій лоб, ось сюди — говорила Ведана, тикаючи в мене пальцем, — тебе торкнувся Корс, він зцілив твою рану і врятував твоє життя. Ти була гідна уваги божества, і те, що ти тут зараз зі мною — доказ твоєї обраності. Ти була обрана богом на продовження свого життя. Твоє життя настільки важливе, що сам Корс прийшов і зцілив тебе, розумієш? Я доклала багато зусиль для того, щоб запросити його і врятувати твоє життя, цінуй це.

Абсурд.

Все так і було? Якщо вона говорить правду, то це тіло дійсно не могло само по собі зцілитися.

— А як я отримав ту рану?

— «Отримала», не говори як хлопчик, ти дівчинка. І спитай когось іншого про це. — сказала жінка, а після схопила своїми пальцями мою голову та почала її активно розглядати, я намагався не рухатися. — В тебе все нормально з головою? З вимовою? Все добре пам’ятаєш?

Напередодні це тіло отримало сильне ушкодження голови. Якщо вона говорить правду, то це тіло також зазнало сильної кровотечі та лихоманки, а після було зцілене місцевим божеством.

Я припускаю, що «я» потрапив у це тіло саме в той критичний момент зцілення, або після нього. Я уклав угоду із кроликом, умови якої для мене невідомі, але це була подія після якої все змінилося.

Я можу лише припускати очевидне, кролик переселив мене у це тіло, коли воно або померло, або знаходилося в передсмертному стані. Навряд чи це дитяче тіло могло пережити описані цією жінкою негаразди. Він перемістив мене у це тіло і зцілив його, а місцеві просто прийняли все це на свій лад? Або тут ще був замішаний Корс, ким він не був, я ніколи не чув про це божество в пантеоні слов’янських богів.

Все це так безглуздо, і водночас так зручно.

— У тебе є ще проблеми зі слухом? — невдоволено спитала жінка.

— Ні?

— Тоді відповідай на мої запитання, а не лежні справляй!

Як зручно, що всі мої проблеми з перевтіленням у цей світ можна списати на струс мозку та травму голови.

— Чесно кажучи, я не хотілА говорити про це, але якщо ви питаєте... — почав я брехати.

— Ближче до теми...

— Я не пам'ятаю нікого із людей довкола мене.

— Це погано. Співчуваю.

І все?

— А ще я наче забулА частину слів.

— Не акай так.

— Вибачте.

— Вибачаю.

Як же бісить!

— Я взагалі нічого не пам'ятаю! Ні про що довкола мене!

— Ну-ну, не плач, заспокоювати я тебе не буду, якщо розревешся, то вижену.

Вона неможлива! Переповнений злістю, я наче скидаю минулий острах і хапаю її руки своїми руками. Я намагаюся відштовхнути її руки від мене, але вони не піддаються. Десь на межі свідомості я відмічаю що ці дитячі руки не такі сильні, як мої минулі.

— Хто ви взагалі така? Ви Ведана? — кричу я.

— А ти Малка.

— Так... так ви Ведана?

— Корсе. Так, я Ведана, задоволена?

Ні. Я все ще намагаюся що є сил відштовхнути її руки, але марно.

— Цього слід було очікувати, удари по голові не проходять безслідно. Як зцілення залишило шрами на твоєму лобі, так і залишило їх на твоїй суті. — сказала Ведана.

— Що?

— Після травм голови у людини можуть бути болі в голові, провали в пам'яті, зміни сутності, проблеми з концентрацією, сном та необґрунтовані приступи агресії. Поки що я не чула від тебе скарг на болі в голові, чи були вони? Або тобі пощастило, і з усього списку наслідків у тебе немає головних болів? Не сподівайся, я впевнена, вони з'являться в тебе рано чи пізно.

Господи, я... Я перестав намагатися відштовхнути її та опустив руки, я втомився.

— Що зі мною буде? — спитав я.

— Нічого особливого, будеш і далі жити як усі звичайні люди. Тут кожен другий несповна розуму, так що не думай, що ти якась інша, або сильно від них відрізняєшся.

— Але ви ж сказали, що я особливий... ва.