I глава

Сиділа за столиком в кафетерії і розуміла що ненавиджу. Хотілося заплакати але стрималася. Все починалося красиво. Ми познайомилися чудового літнього дня. І в той момент мені здалося, що світ зупинився. Він був високий кароокий брюнет ( про такого мріють всі дівчата). Тоді мені було тільки тринадцять. Але саме він заполонив моє серце одразу. На перший погляд звичайний хлопець і нічого в ньому такого немає. Але я відчула те, який він всерединіі зрозуміла що таких ще потрібно пошукати. Напевно, це була моя перша любов. І ось зараз коли я пишу це текс мені уже п'ятнадцять, а я досі його люблю. Здавалося б все просто. Чому не сказати йому про свої почуття? А весь сенс в тому, що він знає, але дав чітко мені зрозуміти, що ми можемо бути тільки друзями. За ці роки я могла б вже мати багато хлопців. Але я розумію, що не хочу. Тому що знаючи себе я просто буду у всіх, шукати його. Нещодавно я дізналася, що в нього є дівчина. Сказати що це боляче - нічого не сказати. Коли ти ніби і хочеш це прийняти але в той ж момент розумієш що не можеш. Чесно, я вірила що ми все ж таки можемо бути разом. Але зараз в мені вже все зламалось. Коли ми з ним переписувались ( це було ще коли ми тільки познайрмилися) він написав мені вірш. І я хочу щоб ця поезія була тут. 

" Пролітають дні, як журавлі

А той літній день

Ніяк забути я не можу

Твою усмішку веселу

Твої красиві очі

Ті качання на качелі 

І розмови про учителів.

Знайти тобі заміну неможливо

Ще однієї як ти не існує просто

Ти залишишся в моїй пам'яті назавжди

Я вже змирився що не можу забути тебе

Тобі я говорив багато неприємностей

А ти все терпіла 

І кожного дня писала. 

Я не знаю що це за магнітна сила

Може це воно і є

Справжнє кохання. 

З тобою разом

Бути ми не можем

Ми як однакові полюси

Чим ближче ставиш

Тим сильніше відштовхуються"

Можливо хтось з вас скаже, що в цьому вірші немає римиі взагалі він смішний. Але особливо для мене цей вірш багато означає. Не знаю можливо він всім присвячує вірші, а я просто побудувала собі фантазії яких не існує? Коли я вперше прочитала цю поезію в мене потекли сльози. А коли я почала сміятися в телефон бачачи його повідомлення я була шокована сама від себе. Я не розуміла що зі мною відбувається. Ми з ним нещодавно припинили спілкуватися але я розумію що це ще не кінець. А лише маленька частина початку великої історії.