Розділ 2. Секрет

Коли годинник над каміном пробив дванадцяту, всі вже давно повернулися додому і полягали у свої ліжечка. Родина, про яку можна лише мріяти й спостерігати вічність. Що я власне і роблю, але не тільки це.  Маю ще й  трохи власного часу.Треба лише подумати про те, щоб доторкнутися, наприклад до довжелезної штори, і ось я вже стою біля неї й відчуваю м'яку матерію,  тверду підлогу під ногами, повітря, що знов вирує легенями. Скучила за рухами та можливістю бачити не лише те, що перед тобою, а й те на що ти можеш поглянути просто побажавши ворухнути головою. 

Сукня все така ж приємна на дотик. Дуже дивно бути вдягненою в щось і не відчувати цього. Напевне,  єдине чого мені не вистачає для повного щастя — рухатись і відчувати навіть коли я лялька. Хоча я ще хотіла б спілкуватися. Сказати щось тим, про кого я знаю майже все. Маленькій Натусі, яка обожнює свята та усе пухнасте. Розпитати її про школу до якої вона ходить, про дівчат, які іноді з'являються у цій кімнаті. Поговорити з мамою дівчинки, Оксаною, про її зачіски та поради, які вона дає  доньці.  Спитати чому Настусин тато  пан Геннадій називає маму Оксану, Ксюша, і чому тулиться губами лише тоді, коли нікого не має поряд. Як виглядає той неймовірний будинок, до якого дідусь запрошує усіх з білетами в руках ?

Чи втомлюються вони коли розмовляють один з одним так довго ?

Які на смак сніжинки ? 

Безліч питань. На деякі з них я колись почую відповіді, а на деякі ні. Для цього не треба говорити та ставити ці питання.Потрібно лише та навичка, яку я опанувала найкраще — слухати та чути. Більшість з того, що знаю, я почула тут. 

Ліхтарики на стінах завжди залишають ввімкненими, щоб святкова атмосфера не зникала, з приходом ранку. На щастя доволі рідко хтось прокидався в ночі, а якщо й прокидався, то в більшості випадків проходив повз великої кімнати з ялинкою.

Жодного разу ніхто не бачив мене справжньою, такою, яка я є наодинці з собою.  Був випадок одного разу, коли це майже сталося. Мама Оксана вставала серед ночі та чомусь вирішила заглянути в цю кімнату. Я саме роздивлялася новенькі серветки  в одному з ящиків комода. Побачивши, як двері почали повільно  відчинятися, я так злякалася  й не зрозуміла нічого з того, що трапилося. Пам'ятаю лише, що все стало значно більшим в секунду і я знов стала нерухомою, дивилася на стелю і тремтіла з середини. Оксана підійшла до комода, збентеженого оглянула відкритий ящик з перекладеними речами, зачинила його і тільки зараз побачила іграшку, що лежала на підлозі прямісінько біля її ноги. Вона підібрала мене, обличчя її було таке саме стурбоване і трохи налякане. 

Тієї ночі я більше не наважилася йти зі звичного місця на ялинці, як і наступні декілька днів.  В один з вечорів я чула розмову між Оксаною та Геннадієм, про цю нічну сутичку, але не почула ні слова про мене.   Оксана вирішила, що то  грабіжники залізли до їх дому, але не встигли вкрасти нічого.

Я ще довго не наважувалася гуляти кімнатою. Лячно було, що хтось знов може зайти, але вже побачити мене в повний зріст. А ще не хотілося турбувати жителів будинку, думками про те, що хтось чужий лазить по їх коморах ночами.

Коли наступного разу я таки вирішила зійти з дерева, вхідні двері були не просто зачинені, а замкнені на ключ. 

Тепер я більш обережна та охайно у своїх пригодах. Не чіпаю нічого зайвий раз, а якщо й не стримаюсь від цікавості, то відразу повертаю все  на ті місця, де воно лежало. 

Дається це досить легко, якщо не зважати на книжки. Ось від чого я не можу втриматися. Декілька постійно опиняється на журнальному столику біля канапи. Вони завжди різні, кольорові, про все на світі. Зазвичай вони належать Натусі. Дідусь читає їй багато казок. Він пересуває крісло ближче до каміна, садить онуку на коліна, бере книжку і починає історію. Його глибокий низький голос добряче заколихує і читання завершується щоразу, коли Натуся засинає, а дідусь відносить її в іншу кімнату. 

Навіть я декілька разів заснула, хоча обіцяла собі не спати  стільки, скільки зможу, щоб не пропустити й хвилини свого маленького життя. 

Я підійшла до столика, щоб побачити яку книжку тут залишили сьогодні. 

Але цього разу, книжка здивувала мене особливо.