Розділ Десятий

У темному, слабо освітленому приміщенні Аркін сидів за столом, перед ним – кілька розгорнутих документів, фотографії й схеми. Його погляд був прикований до плану будинку багатія, якому він мав бути вдячний за шанс. Це був великий комфортабельний будинок – і саме тут, у розкішному кабінеті господаря, зберігалася та сама коштовність, яку він мав викрасти: рідкісне кольє, що коштувало більше, ніж все його життя разом узяте.

Трохи здалеку на телефоні спалахнуло повідомлення.

Аркін подивився на екран. Це був текст від його контактної особи – замовника. Він навіть не знав його справжнього імені, лише псевдонім: «Тінь».

«Вечірка. Зранку відправлю запрошення. Ти йдеш як гість. Субота 19:30.»

Аркін на кілька секунд затримав погляд на екрані. Це було те, чого він чекав. Вечірка – це була можливість потрапити в будинок, дістатися до кабінету і завершити все без зайвих запитань. Звісно, якщо він не зробить помилок.

«Ок», — написав він у відповідь. «Я готовий.»

Після цього Аркін вимкнув телефон і розгорнув перед собою схему будинку господаря. Він почав продумувати план. Йому потрібно було діяти швидко, точно і непомітно. Вечірка, незважаючи на всі її розкоші, стане для нього можливістю.

Аркін відкинув кілька ідей і зосередився на тому, що було найбільш реалістичним. Спершу він повинен пробратися до кабінету, адже саме там зберігалося кольє. Найбезпечніше було це зробити, поки більшість гостей будуть зайняті розвагами.

«Не можна зволікати, – думав він, – Кабінет на першому поверсі. Охорона зосередиться на основних приміщеннях. Потрібно буде включити систему сигналізації, а потім її відключити. Але за це відповідає спеціальна кнопка на стіні в коридорі. Це буде мій шлях.»

Аркін витягнув маленьку флешку з певною програмою для дешифрування сигналізації. Він знав, як це працює – зламати код для такого рівня системи було не так складно, як зламати фізичні замки. Проте його увагу відвернуло інше: йому потрібно було залишатися непомітним. Навіть найменша помилка могла коштувати йому всього.

Він глянув на годинник. Часу залишалося не так багато. Завтра потрібно буде підготувати образ на вечірку і забезпечити свою ідеальну присутність, як гостя.

«Тінь» також написав: «Готуйся до всього. Буде охорона. Якщо з’являться сумніви, звертайся.»

Аркін закрив телефон, взяв свій ноут і почав ще раз переглядати інформацію про будинок. Він подивився на розташування кімнат, вікна, двері, можливі сховища, маршрути втечі.

Тепер його план був зрозумілий:

• Потрапити на вечірку як гість.
• Пробратися в кабінет, уникаючи головної охорони.
• Відключити сигналізацію та пройти до сейфа, де зберігалася коштовність.
• Вкрасти кольє.
• Втекти через підземний вихід.

Все було простим на папері. Аркін знову переглянув двері на плані й міркував над тим, як уникнути будь-якої небажаної уваги.

У кімнаті було темно. Аркін зібрав свої інструменти для крадіжки: невеликі інструменти для відкриття дверей, флешку для зламу сигналізації, маскувальний одяг, який допоможе йому залишитися непомітним, і, звісно, набір для знешкодження камер спостереження.

Він знав, що в момент, коли він візьметься за кольє, потрібно буде діяти дуже швидко. Потрібно не тільки бути обережним, а й готовим до будь-якого повороту подій.

Перед ним на столі лежав ще один документ – ще одна схема будинку. Але цього разу на ньому була позначена камера спостереження в коридорі. Він знав, що якщо спрацює сигналізація, все буде програно.

«Просто не повинно бути жодних помилок», – повторював Аркін про себе.

Він стояв на кухні, зібравши речі й вже готовий вирушити, коли двері тихо відчинилися, і до кухні заглянула маленька Ненсі. Її очі вже були важко затуманені сном, і вона, мабуть, не зовсім розуміла, що відбувається.

– Тату, ти кудись ідеш? – запитала вона тихо.

Аркін, не бажаючи розтормошити її, зробив кілька кроків до дівчинки.

– Ні, малеча, – сказав він з усмішкою, намагаючись приховати будь-які емоції.

Ненсі запитала:

– Татко, ти мене не покинеш?

Аркін зітхнув, дивлячись на свою доньку, і відповів:

– Ти ніколи не залишишся одна, я ніколи тебе не покину. Біжи у ліжечко, я почухаю тобі спинку перед сном.

Ненсі знову махнула йому, ніби не зовсім була задоволена, і пішла назад до своєї кімнати. Аркін залишився стояти на місці, на кілька хвилин заспокоївшись. Він не мав права підвести свою дитину.

Зібравши решту своїх речей і перевіривши план ще раз, Аркін увійшов у кімнату Ненсі. Міцно, але дуже ніжно, як пір’їнку, він обійняв донечку, поцінував її у щічку та сів поруч з її ліжечком.

Місячне сяйво спадало на біляві локони Ненсі. Аркін милувався дівчинкою та гладив її по спинці, бурмотівши під ніс:

«Моя маленька принцеса»