Жила-була маленька зірочка на ім'я Лія. Вона світилася на небі, але завжди мріяла дізнатися, що там, на Землі. Одного разу Лія наважилася спуститися нижче і потрапила в густий ліс.
Там вона зустріла старого мудрого Сову, яка запитала:
— Чому ти, маленька зірочко, залишила своє місце на небі?
— Я хочу дізнатися, що таке справжнє світло, — відповіла Лія.
Сова усміхнулася і привела Лію до великої галявини, де цвіли тисячі квітів. Їхні пелюстки мерехтіли в місячному світлі, ніби самі були маленькими зірочками.
— Справжнє світло, — сказала Сова, — живе не тільки в небі, а й у серцях тих, хто вміє бачити красу навколо.
Лія зрозуміла, що її місія — не тільки світити вдалині, а й дарувати тепло та надію всім, хто її потребує. І відтоді вона сяяла ще яскравіше, бо знала: справжнє світло — всередині кожного з нас.