Маленька історія про любов і магію

12.

Я зрозуміла, що це все він. Але як? Я переїхала в інше місто, не залишила ані звісточки. От той програміст!
Пройшло так багато часу, але пам’ямаю усі моменти, його риси обличч, сміх і посмішку. Все-таки кохаю досі.
Мабуть, варто вийти до нього. Хоча б запитаю, як справи.
Олексій побачив мене і підійшов ближче. Він стояв, ледь стримуючи сльози.
- Нарешті я тебе знайшов. А ти думала, що забув, так? Шукав постійно, рідненька. Таким бовдуром був, завдав тобі стільки болю.
Я мовчала. Не знала що казати.
- Льошо, я кохаю тебе! Чорт!

Мої губи опинились біля його губ. Було так солодко, якніколи раніше. Ми нарешті відчули те, чого не вистачала. Щастя.

- Я тепер тебе нікуди не відпущу, Марто. Ти моя.
- Твоя. А ти мій.

Кажуть, що не можна повертатися у минуле, треба жити сьогоденням. А якщо воно переслідує і не дає спокійно існувати? Невже я така слабка? Невже така самовпевнена, горда дівчина може виявитися ніжною, простою?
Я присягалась, що не повернусь. Але забула пообіцяти, що розлюблю.

Ліна Герц

Подобається

#3140 в Молодіжна проза
#4470 в Сучасна проза

У тексті є: відьма, львів, кохання

Відредаговано: 01.05.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись