Я ніяк не міг зрозуміти, чому вона пішла. Я ж не бив її, не зраджував. І куди Марта могла поїхати? У село? Наврядчи. Тільки ж з нього втекла. Побачив пусті пляшки алкогольних напоїв. Який же я бовдур, чорт!
“Мені потрібно її знайти”, - повторював щоразу.
Вирішив взяти себе в руки, викинув те сміття, знову піти на роботу. Я ж програміст, отже зможу якось відслідкувати де вона. Чорт, чорт. Ненавиджу себе.
На роботу мене прийняли з радістю і я почав свої пошуки. Пробував по номеру телефону, щоб відслідкувати геолокацію. Все марно. Як я міг так вчинити? Я ж кохаю Марту, не хочу її втратити назавжди. Тільки не це.