Чесно кажучи, я хотіла жити у місті. Багато разів пропонувала Олексію переїхати, але він був проти. Казав, що тут краще. Звісно, я цілком розуміла його думку, але все ж таки.. Проте згодом, через моє тривале ниття, Льоша таки погодився переїхати до Львова. Ми купили квартиру у центральному районі. Так, житлодійсно круто. Завжди прагнула жити у Львові, та ще й багатоповерхівці. Доволі швидко облаштувались, придбалі меблі. З роботою було важче, але якось взяли. Я була офіціантом, хлопець - програмістом. Все було класно. Проте таке життя виснажило Олексія. Він кинув роботу через 2 місяці, почав багато пити. Мені було важко, адже таке ідеальне сімейне життя перетворилося на казнащо. Просила його взяти себе в руки, повернутись на роботу, але байдуже. Казав, що треба відпочити. Та який це відпочинок, тьфу?!
Довго терпіла, але врешті-решт забрала усі речі та поїхала. Було складно покидати це місто, я так любила Львів, але потрібно було. Взяла квиток у Рівне. Нікому не сказала. Особливо Олексію. Досить з мене!