Моє життя сильно змінилось. Я продала бабусин дім, спалила траву, яка відганяла мене. Переїхала у нове село, там і купила будинок. Важко було звикати до нових умов проживання. Тут все якесь чуже, але сусіди привітні. У будинку, що стоїть поруч, живе юнак, на вік такий самий як я, 19 років. Якийсь дивний він. Без родини, друзів практично немає. Помітила, що щодня ввечері він кудись йде. Весь у чорному. Тьфу, аж страшно. Хоча чого там казати, я сама така. На ранок він приходив, ніби нічого й не було.
- Привіт. А я твоя сусідка. Може познайомимось?
- Привіт. Не впевнений, що це буде тобі на користь, але окей. Мене звуть Олексій.
- Вау, гарне ім’я, а я - Марта. Ти давно тут живеш, та?
- Звісно, з самого дитинства. А ти нещодавно приїхала, якщо не помиляюсь?
- Не помиляєшся. А можеш сказати, куди ти ходиш щоночі, якщо,звісно, це не таємниця?
- Та тобі не варто знати, та й не цікаво це буде, я думаю.
Видно було, що він зніяковів. Але нехай. Потім ще довідаюсь. Але це хлопак нічого так!