1.

Моя бабуся завжди вирощувала їх. Казала, що вони відганяють відьом. Проте в дитинстві я не дуже вірила у цю магію, всілякі зілля. Просто якась трава, до чого тут відьми? Якщо й це так, то все-рівно вони мені ніколи не подобались.
Коли бабуся уже лежала в ліжку, відчуваючи неминучу смерть, покликала мене до себе і мовила :” Бережи себе” . Я важко пережила її відхід у інший світ, бо бабуся виховувала мене одна, мама, по її словам, загинула під час пологів. Вона намагалась вчити лікувати травами, але я не хотіла цього, вважала це нудною справою.
Минуло 5 років з цієї події. Я досі живу у нашому старому, але затишному будиночку. Кімната, де бабуся чаклувала, завжди зачинена з того часу. Хотіла зайти туди з цікавості, але чомусь не могла. Чи мій страх не дозволяв цього зробити, чи дійсно там якісь духи є..
Звісно, хата надзвичайно затишна, але мені чомусь нездоровиться постійно. Ніби щось виганяє звідси. Попри те, що мені доводиться їздити до міста по лікарням, продовжую жити тут. Квартири у центрі міста немає, та й кому я там здалася.
Лікарі не могли відшукати причини моїх нездужань, виписали якісь таблетки і сказали, щоб мене хвилювалась через дурниці. Окей, але ж довго я так не витримаю. Мені вже починає здаватися, що справа у тій клятій траві, чорт би її побрав.
Довго вагаючись, вирішила підібрати ключ до тих таємних дверей, де зберігались усі ті бабусині штуки. Ов-ва, якісь невідомі книги, надписи латиною. Я взялась читати їх. Як не дивно, розумію все, хоча ніколи не вчила цю мову. Мене це все насторожує. Пригадую, коли бабуся помирала, після слів “Бережи себе”, вона ще щось хотіла сказати, але не встигла. І тут мені прийшло на думку дещо.. Враз я зрозуміла, чому дім мене виганяє, чому така гірка та трава.
Я - відьма. І варто визнати це.