13.

   Ми ще встигаємо на урок! Коли забігаємо всередину,то бачу Віку і Остапа. 
- Ви чому тут, а не в класі?- питаю їх.
- Чекаємо тебе. Вже почала хвилюватися через те, що тебе не було.- відповідає Віка і робить паузу, коли починає незрозуміло дивитися на мене і на Марка.- А ви що двоє?- якось дивно запитала і опустила погляд на наші руки. В цей момент я усвідомила, що ми ще досі тримаємося за руки,ніби ми... Я різко вириваю свою руку і відчуваю, як червонію. Не можу нічого сказати...
- По-перше, добрий ранок. А по-друге, ми частенько йдемо до школи разом, а сьогодні навіть запізнювалися разом.- спокійно відповідає Марк, ніби нічого такого не сталося. Ну в принципі, майже нічого... 
          Минув перший урок. Бачу по очах Віки, що вона вже готується опитувати мене.
- Що це було? Чому ви трималися за руки? Ви що зус...
- Не говори всякі дурниці. Тобі не здалося дивним, що, коли ми зайшли всередину, то ледве дихали?- не даю договорити подрузі.
- І що це означає?- питає.
- Те і означає: ми запізнювалися до школи, тому почали бігти, а, щоб я встигала за Марком, ми вирішили взятися за руки.-відповідаю їй на одному диханні.
- Ясно-ясно. Ви вирішили чи Марк вирішив?- стріляє очима Віка.
- Як завжди ти вигадуєш усілякі нісенітниці. І як взагалі ти могла подумати, що ми ...кх... зустрічаємося? У нього ж є дівчина!- роздратовано відповідаю.
- Що ти так різко роздратувалася? -кепкує з мене.
- Не роздратувалася я зовсім.- відповідаю.- Ходімо на урок.
       У понеділок після другого уроку завжди шкільна лінійка. Буває нас повідомляють про щось цікаве, а буває, що просто підбивають підсумки попереднього тижня. Подивимось, що буде цього разу. Чесно, я не дуже люблю ходити на шкільну лінійку, думаю,ви зрозуміли чому, а от Віка — обожнює. Для неї це завжди гарна нагода милуватися Ніком.
- Добрий ранок, учні!- вітається з нами завуч з виховної години.
- Добрий ранок!- неохоче всі відповідають.
- У мене є для вас цікава новина. Через місяць відбудеться музикальний конкурс. Цього року він буде саме у нашій школі. Як ви знаєте, щороку бажаючі учні проходять відбір,який триватиме два тижні.Найкращий танцювальний гурт і виконавець пісні будуть представляти нашу школу. Цього року у конкурсі беруть участь більше шкіл, порівняно з попереднім, тож конкуренція збільшиться.- усміхнено розповідає жінка.- Незважаючи на це, головне —взяти участь.
- О, це по твоїй частині.- каже мені Віка.
- В якому розумінні?- питаю її.
- Ти ж казала, що любиш співати. Хоч ти ще не співала мені, але у тебе є звичка інколи підспівувати собі під ніс— звучить непогано.-відповідає подруга.
- Так, я дуже люблю співати,але  не впевнена, що  підійду для участі в конкурсі.
- Будь ласка, заради мене!- просить Віка.
- Це ж треба обрати пісню... А коли проходить відбір, то всі учні присутні? - нервово питаю.
- Здебільшого присутні лише ті, хто беруть участь. Якщо у тебе немає часу брати участь у відборі разом з іншими, то ти можеш попросити учителя, що той послухав тебе окремо.- розповідає мені Віка.
- Добре, дай мені трохи часу подумати. - відповідаю їй. 
      Минуло вже кілька днів з нашої розмови про конкурс. Розум впевнений, що я не наважуся взяти участь, але серце відчуває, що все-таки мені цього не оминути.