8.

-Ти вже додому збираєшся?- перериває "розмову" Юля.
-Е..- нічого не встигаю сказати.
- Нічого, якщо мусиш вже йти. Ми самі погуляємо. Не бійся, нам нудно не буде.- говорить вона і притискає до себе Марка.
- Так, мушу вже бігти додому. Гарно всім провести час, дякую за чудовий вечір.
- Бувай! Потім подзвоню!- каже Віка.

        Я вирішила піти, бо розуміла, що Юля мені тут не рада, хоч сама і не знаю чому. Ще коли побачила, як вона все сильніше стискає руку Марка,і,як весело Віка спілкується з Ніком, то вирішила,що я,мабуть, трохи зайва між цими парами.
      Коли повернулась додому, то зрозуміла, що забула віддати светр Марку- принесу йому до школу.
- Знаєш, сама здивувалася. Я ж не знала,що влітку в Марка з'явилася дівчина. - розповідає мені по телефону Віка.
- Тобто, ти теж вперше її побачила?-запитую.
- Так само, як ти. Не знаю, де вони познайомилися: вона не з нашої школи. 
- Мені здалося, що я їй не дуже сподобалася.
- Ага-ага, я теж помітила. Надіюсь, що ти не ображаєшся за такий "сюрприз"? Я просто хотіла, щоб з нами погуляв Нік, а це було б дивно, якщо я не запросила б  Марка теж, розумієш? Про Юлю я взагалі нічого не знала.- винно говорить подруга.
- Та що ти! Звичайно, я не ображаюся, навпаки— провела чудовий вечір. Дякую тобі!- усміхнено кажу.
- Чудово! Все буде добре. Я думаю, що ти також подобаєшся Марку, і він це вже починає розуміти, тож Юля не є проблемою. - говорить Віка. Що?! Я ТЕЖ подобаюся Марку?! Звідки вона знає, що він мені подобається?!
- Що? Я...- не можу нічого придумати. Добре,що ми розмовляємо по телефону і Віка не бачить, як мої щічки миттю почервоніли.
- Ти думала, що я не бачу? Розумію, що ми не так давно знайомі і ти сумнівалася, чи розповісти мені про свої почуття до нього, але можеш бути впевненою,що мені можна довіряти.
- Е... Вибач, що не розповіла! Не ображайся!- благаю її.
- Я все розумію, але зізнайся, що від того, що я вже все знаю, тобі вже легше на душі?
- Вух! Справді стає легше, коли хтось знає про твої почуття.- радісно відказую.- Але те, що ти кажеш про Юлю- я не впевнена. Думаю, що моя ситуація— невзаємні почуття. Таким хлопцям,як Марк, подобаються такі дівчата,як Юля. Подивися на мене: ми ж зовсім різні. Такі, як я завжди стоять позаду.
- Не згодна з тобою. Головне не те, що вона виглядає як модель із журналу, а те, що в серці ти маєш набагато більше. Це не те, що можна побачити зовні, тому з тобою цікаво і приємно спілкуватися: ти причаровуєш своїм серцем. - запевняє мене подруга.
- Вмієш ти сказати так, що я аж тобі повірила .
- До того ж, ти не опудало, а мила дівчина.
- Дякую, ти ще краще. -відповідаю.
- Ой не треба! Ха-ха. - сміється подруга.
- В мене інша лінія, потім передзвоню.
- Добре, бувай!
- Бувай!- відповідаю.- Хм...невідомий номер.- вагаюся, чи підіймати слухавку, але все ж таки підіймаю— а якщо щось важливе?- Алло!- трохи невпевнено кажу.
- Добрий вечір!

   Любі читачі! Вибачте,що стала викладати нові частини не так часто,як раніше - поки-що не маю часу.

Якщо вам подобається ця розповідь, ставте зірочку - мені буде дуже приємно.