Маленька річ — перша любов

1.

Point of view Марк
- Алло! Справді? Ну чому завжди так? Трохи потерпіти? Терпіти... Добре, все! Кидаю слухавку!- Я так хотів , щоб тітка з дядьком приїхали - скучив за ними і за хлопцями. Тепер треба чекати мінімум місяць і, може, вони приїдуть.Розумію, що зайняті, але я сподівався , що побачу їх вже скоро. Настрій повністю зіпсувався! І як тільки-но я повісив слухавку,як відчув ,що щось врізалося в мене.
- Ей! Віка! Ти зовсім з глузду з'їхала?! Дивись, куди йдеш і не розмахуй мені тут руками! - крикнув я на однокласницю, як тільки побачив пляму від морозива на своїй футболці.
- Сам дивись! Ти сліп...- кидає у відповідь Віка, але одразу ж  на не приємному слові її перериває якась не знайома мені дівчина.
- Не треба , Віко. Вибачте нас за таку неприємну ситуацію,але не потрібно було одразу ж підвищувати голос. - спокійно відповіла дівчина, і вони пішли. Я навіть не встиг нічого сказати у відповідь. 


 Point of view Настя.
 Із чого ж почати? Мене звати Настя. Мені поки-що 15 років. Цього року я іду в десятий клас. Ну що ж, для мене це незвичайний навчальний рік, адже я розпочну його у новій школі. Нещодавно  ми переїхали у новий будинок через роботу батьків. Мабуть, класична історія - "класичний бургер". А, трохи не забула: я не єдина дитина в сім'ї - маю ще старших брата і сестру. Вони у нас двійнята, і, думаю, що ми всі троє досить схожі. Тоді вже я опишу свою зовнішність. Маю темно-русяве хвилясте волосся середньої довжини, сірі очі і звичайної , якби мовити, краси обличчя. Мій зріст дещо вищий від моїх колишніх однокласниць - 170 см.  Знаєте, мабуть, знайома більшості дівчатам моїх років така ситуація, що сьогодні дивишся в дзеркало і думаєш: " Та ніби я гарна", а завтра: "Що за опудало дивиться на мене?". Звичайний підліток зі своїм набором комплексів - " класичний бургер". Щодо цієї фразочки - " класичний бургер", тобто, класична історія, то звикайте - я частенько її кажу біля "своїх" людей.  
   А тепер про школу. Цілих дев'ять років я навчалася в одній- єдиній школі, а цього року мене чекає новий "другий дім". Може ви думаєте, що найважче мені через розлуку із однокласниками, то ви трошечки помиляєтеся. Стосунки з ними у мене дуже хороші, але за всі роки я ні з ким сильно аж і не здружилася. Деколи думаєш, що маєш справжнього друга, але потім розумієш, що ти йому не пасуєш, і він тобі  теж: у вас різні інтереси, думки і погляди на все, що відбувається. Тож мені дуже страшно іти в нову школу. Я боюся, що тут не знайду жодного приятеля, може, зі мною взагалі не захочуть спілкуватися. Чесно кажучи, я  - дуже сором'язлива особа, що не скажеш про брата і сестру, тому інколи з'являється думка, що інші вважають мене нудною, нецікавою. Але з одного боку мене радує те, що тут мене ніхто не знає, тому я маю шанс знайти друзів, які мене зрозуміють і приймуть. Але я ж така боягузка знайомитися! Ну нічого, все буде добре.
       Сьогодні перший навчальний день у новій школі. Ду-уже хвилююсь. Вчора я не була присутня на святі першого дзвоника у зв'язку із зайнятістю і деякими нюансами переїзду, типу привести дім у порядок і все в такому дусі, як повідомила мама класному керівнику за моїми довгими благаннями. 
 Насправді ж, це не реальна причина моєї відсутності. Я дуже не хотіла йти на свято, тому що не люблю бути там, де багато незнайомих мені людей. Уявляю собі лінійку: купа людей, обличчя яких бачу в перший раз. Після цього  аж мороз іде по шкірі і страшнувато стає. Там я точно перехвилювалася б , а коли хвилююся, то живіт так крутить, що краще не знати.Так ось,щоб було не так страшно,  відвезе мене у школу брат. Думаю, це класна ідея. Ще й по дорозі вивчу шлях до школи, щоб не заплутатися, коли буду йти пішки. Добре, що ця школа розміщена досить  близько від мого дому.
- Це в перший і останній раз я погоджуюся відвезти тебе до школи. - бурчить Сергій. 
- Тобі що важко?- питаю його.
- Просто не хочу тертися між дітьми. Прийду,  ще позакохуються у мене всі дівчата. - як завжди ці його жарти.
- Ха-ха, смішно. Насправді ж - ні. - кидаю у відповідь йому. Потім всю дорогу ми їхали мовчки, поки не настав момент, якого я , з одного боку, чекала з нетерпінням, а з іншого, не знала, що від нього очікувати. Але, правду кажучи, почуття інтересу переважає над хвилюванням. Все- таки мені дуже цікаво побачити нових однокласників.
- Ну все, приїхали. - відриває мене від думок Сергій.- Ти як? Як завжди, хвилюєшся? - питає він з усмішкою на обличчі.
- Пф... Звичайно,що ні. Мені навпаки - ду-уже хочеться познайомитися з однолітками. - відповідаю братові, злегка переігруючи. Якою боягузкою я не була б, не хочу, щоб це бачив брат. Буде ще потім досягати мене цим.
- Ага-ага, бачу. І тому ти так стиснула долоні. Тоді проведу тебе.
- Добре.- чому б в ні? 
      Як тільки-но ми зайшли на шкільне подвір'я, я побачила велику кількість школярів, які спілкуються один з одним. Ну, а школа все-таки велика і дуже гарна, особливо тепер, коли яскраво світить сонечко. Взагалі все виглядає дуже милим, привітним і сонячним. Душа співає...

     Від моїх думок мене перериває Сергій, беручи мене за лікоть і тягнучи в бік якоїсь дівчини.
- Привіт, це - моя сестра. Вона така сором'язлива, що і не підійшла б познайомитися. - з усмішкою говорить цей придурок. - Ну що ж, мені вже треба йти, тож залишаю її під твоєю опікою . - весело говорить брат, стріляючи очима. - Ой, точно, я - Сергій, приємно познайомитися. - швидко промовив він не попрощавшись і зник, що я і не встигла нічого гукнути йому в спину. Клас! Робить казна-що, а мені потім вирішувати проблеми. Хоча...   Мабуть, зробив він все якраз дуже добре -  дав мені можливість познайомитися з новою людиною. 
- Привіт, я - Віка. - першою звернулася до мене дівчина. 
- Привіт, я - Настя. Вибач за цю ситуацію. - сказала я зніяковіло.
- Та нічого. Прикольно вийшло. Отже, ти у нас сором'язлива?  Будемо вирішувати цю проблему. - весело відповіла дівчина. Настрій миттю піднявся.
- Я цього року іду в десятий клас, а ти? - питаю.
- О, як круто,я теж! Отже, ти - новенька? Раніше я тебе тут не бачила.
- Ага.  Моя сім'я переїхала,тож довелось змінити школу. 
- Ясненько. Тоді я тобі допоможу освоїтися. У нас тобі сподобається. Школа наша гарна, вчителі та учні теж хороші.
- Чудово!- радісно кажу я.  
- До початку уроку у нас ще є багато часу, тут навпроти є магазин, ходімо, куплю нам морозива. Потім погуляємо шкільним подвір'ям ,і дізнаємося більше одна про одну. - каже Віка.
- Я тільки "за"! - з усмішкою на обличчі відповідаю. Перший день у новій школі починається чудово...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше