4

Фея, вірила у силу свого кохання, тому не гаючи ні хвилини, вона приклала руку до серця. Від нього на долоні, з болем, вилетів маленький вогник, який вона швидко приклала до серця свого коханого.

Відчувалось, що вона втратила частину себе. Занадто болісно їй вдався цей ритуал. Але все було, не дарма. Істота розплющила свої очі та підвелась на ноги, оглядаючи себе та не віруючи, що жив.

Але через якусь мить почувся страшний тріск. Фея обернулась позаду себе і знову біль пронизав все тіло. Її крильця не витримали цього випробування і зламалися, як і її життя тепер. Адже, що та фея без крил.

Людина подивилася на свою фею з повними від жахів очима і прошепотів заклинання, яке просто змусило горіти маленьку душу. Бо велетень не стримував його і його магія працювала підсилена завдяки феї, хитрий і підлий хлопець просто втік, залишивши її наодинці з велетнем.

І знову на очі велетню постала страшна картина. Маленьке дівча сиділо посеред мосту, закривавленими руками та дивилось в пустоту. Її зламані крильця хитались від вітру.

Маленька фея тепер згадала продовження маминої фрази:

«Але бережи своє серце, люба. Бо на жаль, гнилі люди захочуть цим скористатись».

І тепер вона сиділа без половини своєї магії, без крил та коханого, а поруч глипав очима велетень. Хоча яке вже діло було до нього. Здавалось вона точно померла в той момент, коли стрибнула з мосту.

- Чи коштувало воно того, люба моя фея? - м'яко спитав велетень, але вона йому не відповіла, сиділа на промоклі землі й тихо плакала від усвідомлення, що любов'ю всього її життя просто втекла, залишивши її.

-Ох ... бідова ти ж моя ... Жертви заради кохання не завжди виправдані, ніколи не губися у своїй половинці - не почувши нічого у відповідь, але вона і не потрібна була, велетень підібрав маленьку фею до себе на руки й пішов у свій ліс відігрівати й піклується про це маленьке наївне дівча.