ГЛАВА 53. МАЯ. БІСЯЧИЙ ДАВИД

 Насолоджуючись смачним сніданком і кавою Мая відчувала як покращується її настрій. На другий план відійшло її бажання дізнатися причину по якій Давид зараз знаходиться біля неї. Вона насолоджувалась їх розмовою і компанією чоловіка. Боже як же вона за цим сумувала. Мая щиро засміялась коли  Давид запитав про божевільний ранок. Але цікавість взяла гору і вона повернулась до теми :
-Але, ти так і не відповів на моє питання —  нагадала жінка
- Ну раз ти поснідала, випила каву і покращила свій настрій відповідаю – я тут працюю, ну не в кафе тобто, у закладі освіти. – посміхнувся чоловік, спостерігаючи за зміною емоцій на обличчі коханої
- Ти!..Чому ?- гарний настрій враз кудись зник
- Ну на це питання я не можу відповісти, принаймні поки що. 
- Да ти… - недоговорила Мая, різко підскочила з місця і швидким кроком ледь не переходячи на біг попрямувала до виходу.  
-Чудово! Просто чудово! Тільки цього тобі й не вистачало. Хотіла спокійного життя? Ха-ха  три рази! На початок заняття вона ще встигала, тому що кафе знаходилось неподалік від місця її роботи, але поспішаючи вона не помітила застряглий у землі камінь і перечепившись через нього ледь не відчула всі« чарівні» аспекти  «асфальтної хвороби», але цього  разу все обійшлося, постраждала лише її туфелька. — Трясця!! Ну що за день такий, зраз лише о пів на дев'яту ранку, а хочеться додому під ковдру.- лайнулась Мая.  
- Мая, доброго ранку — привітались колеги що також поспішали на заняття.
- Привіт – посміхнулась Риті та Віті
 -    Ну хоч не спізнилась і каву смачну випила — підбадьорила себе жінка і поспішила увійти до аудиторії та почати заняття. — Всім доброго ранку — звернулась до групи  
           Після останнього на сьогодні заняття Мая втомлена та зголодніла  повільно спускалась сходами, а у своїх думках вона вже насолоджувалась смачною, запеченою курочкою з хрусткою скоринкою яку вона купить у супермаркеті по дорозі додому.
-    О, як добре що ти ще пішло – увірвався у її мрії про курочку знайомий голос.
-    Що? – перепитала Мая
-    Кажу, давай підвезу додому! – повторив як маленькій дівчинці Давид
-    Нам не в один бік ! До того ж мені ще в одне місце потрібно зайти! – обходячи його відповіла жінка – Але за пропозицію спасибі!   Вана так сподівалась що її вдасться відчепитися від Давида, та де там. В той же момент шлях їй знову загородили
-    Куди? – настирливо запитав чоловік
-    Послухай, Давид. Чого тобі від мене треба? – втомлено зітнула Мая — Все що треба з’ясувати – з’ясували, навіть каву пили. 
-    І все ж таки ку-ди ти йдеш? – уповільнено повторив своє запитання чоловік. Від нього так і вібрувало напруження.
   Втома і взяли гору і Мая вкотре подумала «Та ну трясця ж бісовій матері!» відповіла:
-    Та у  супермаркет, за продуктами! Все задоволений? 
-    Не те слово, пішли на стоянку, підвезу. 
       Вийшовши разом з Давидом на стоянку Мая здивувалась коли побачила яка автівка зреагувала на сигналізацію. В марках авто жінка не розбиралась,  але  що це авто преміумкласу сумнівів не було. Чорна спортивна іномарка з низькою посадкою та відкидним верхом.
-    Ого! – не втримала подив жінка
-    Подобається? — посміхаючись відповів Давид, від нещодавньої напруги не лишилось і сліду. Він був абсолютно розслаблений і задоволений  реакцією Маї.
- Сідай — звернувся він до жінки яка з цікавістю продовжувала розглядати автівку – чи хочеш ще подивитись,  в принципі час у мене є 
-Що? – не зрозуміла Мая – А так сідаю, вибач. Вона сіла в  авто і почала розглядати салон авто. Кілька хвилин їхали у тиші, а потім вона не витримала і поцікавилась
- Можна одне маленьке таке питаннячко?
-Можна – перебуваючи у гарному настрої  дозволив  Давид 
- Звідки гроші ? Ти пограбував банк чи вбив когось? 
- Що? – настала черга Давида втратити дар мови. А потім він почав реготати, ні не сміятися, а саме реготати — Звідки такі думки? Я що схожий на злочинця? Я  дуже милий, навіть красивий пограв бровами чоловік.
 - Звідки, звідки ? – пробубоніла Мая  —  А звідки гроші на таке авто?
- Боже милостивий, скільки ж тарганів у твоїй чарівній голівоньці мешкають?  Авто, це подарунок від дуже особливої для мене людини! – відсміявшись відповів чоловік 
 - Чудово, до того ж це не моя справа! – образилась Мая – Ми вже приїхали, показала пальцем на супермаркет і збиралась вже вийти, але Давид її випередив і як ні в чому не бувало пішов слідом за нею у супермаркет. 
- Це вже зайве — натякаючи на присутність Давида відповіла жінка — я вже велика дівчинка, рахувати вмію, вихід знайти теж. 
- А пакети важкі ні! — беззаперечно відповів чоловік.