ГЛАВА 49. ДАВИД І МАЯ. Я ТЕБЕ ЗНАЙШОВ

Давид насолоджувався гарним теплим днем і кавою, не поспішаючи чоловік вивчав відвідувачів кафе. Аж раптом його погляд зупинився на жінці котра нещодавно прийшла у кафе і зайняла місце перед ним сівши спиною. Щось дуже знайоме у її поставі привертало погляд. «Я можу знати цю жінку?Звідки? Напевне здалось!» - запитав себе Давид.  Так він себе заспокоював поки незнайомка не повернула голову роблячи замовлення. «Знайшов! Нарешті! А вона змінилась! Дуже! Як її сюди занесло?» - розмірковував Давид, розглядаючи профіль Маї. Що він відчував у цей момент? Злість? Сором? Радість від того що врешті-решт знайшов її? Все одразу! «Тепер ти нікуди не втечеш, Травневий мед!»

-Мая? – запитав він лише для того, щоб позначити свою присутність.

Не беручи до ваги жодні правила суспільства  і без запрошення Маї, Давид присів за її столик.

-Ну привіт. Скільки літ, скільки зим?! – іронічно запитав, роблячи ковток кави.

-Пп-ривіт- запинаючись відповіла жінка

- Когось чекаєш? Чоловіка, ? - безсоромно запитав з великою  домішкою ревнощів.

- А що? Не маю права?

- Чесно? Ні! – без вагань відповів чоловік

- Щоооо!?Да як ти можеш!! Ти..- розізлилась Мая, але її речення перервали поцілунком.

-Ти що робиш!!? Ми у суспільному місці, це раз, по друге хто тобі дзвонив!!!- відсторонившись від чоловіка запитала жінка

- Добре, вибач! Не буду більше так робити! Але дай відповідь на питання :  

Чому? Чому ти так вчинила зі мною, ми  повинні були одружитися, а ти втекла! Чому? Я тобі такий огидний, тоді чому погодилась вийти за мене????