ГЛАВА 43. ДАВИД І МАЯ. ДЕНЬ ЯКИЙ ВСЕ РОЗДІЛИВ НА ДО І ПІСЛЯ.

Мая

Останнє заняття закінчилось і Мая прямувала додому, проходячи повз кабінет Давида вона помітила що вона відкрита, посміхнувшись Мая вже хотіла увійти, але те що вона почула змінило всі її плани:
-Так ви вже живете разом? – запитав чоловічий голос
-Так, деякий час. Я зробив пропозицію. — відповів Давид
- Швидкооо ви якось друзі. — засміявся незнайомець — Невже вже вагітна? - знов засміявся все той же голос. Мая напружилась, від відповіді Давида зараз залежало не більше не менше їх майбутнє. Адже сьогодні вона насмілилась і після обіду з Давидом забігла в аптеку купила тест і зробила його. Повідомити цю новину планувала сьогодні за вечерею.
-Ні, Саша, Мая не вагітна. – категорично відповів Давид
- Вірю — сміючись відповів Саша — а чому так категорично?
-Мая, звісно ж дивовижна, але для дітей ще зарано. — відповів Давид 
-Зарано? Чуваче тобі вже майже сорок! - не здавався Саша
-Я і без тебе знаю скільки мені років! Але це дитина, не собака чи кішка, до того ж не одразу ж після весілля все це. – голос Давида був такий чужий, не близької, рідної людини з якою ви нещодавно планували своє майбутнє весілля, життя.
Мая, яка хвилину назад планувала як порадує коханого новиною про вагітність. Мая яка вважала себе важливою для Давида відчула як весь світогляд перевернувся догори дриґом. Штовхнувши двері вона увійшла у кімнату, обличчя жінки взагалі нічого не виражало, звичка  дитинства коли її дуже ображали.
-Мая?- здивовано запитав Давид
- І тобі привіт, — беземоційно відповіла жінка — чому занервував?
-Ні, нічого подібного —  знервованим жестом запустив пальці у волосся на потилиці, потираючи шию – такий знайомий жест занепокоєння Давида не минув пильного погляду Маї. 
- Ви напевно обговорювали щось важливе з другом? До речі познайомиш? - все с тим же виразом обличчя запитала жінка.
-Ні, нічого важливого. До речі, знайомтесь, Мая це мій найкращий друг Саша, Саша це та сама Мая — ховаючи погляд представив нас Давид.
-Приємно! — пожинаючи  руку промовила Мая – Отже, нічого важливого?- дала останній шанс розказати правду жінка
-Ні, я ж сказав, що нічого важливого — роздратовано відповів чоловік
-Добре, тоді не буду заважати — різко відповіла Мая і швидким кроком покинула кабінет. Солоні великі краплі спускались по щоках жінки коли вона покидала приміщення. «І з цією людиною я збиралась будувати сім’ю?!» «Значить дитина щось трохи важливіше за собаку та кота!!!» - отакі думки майоріли в мозку Маї «Не прощу! Потвора!А я, губи розкочувала, теж гарна дама! А запитати напряму хто я для нього?! Ні! Ненавиджу !» - продовжувала думати Мая підійшовши до переходу. Коли зажглося зелене світло  жінка вийшла на дорогу ..і-і-і .. БАХ …Далі тиша і темрява. Нічого не відчувати, спати.