ГЛАВА 40. МАЯ І ДАВИД

Місяць потому
 Мая прокинувшись потягнулась та посміхнулась новому дню. Місяць що минув від її переїзду до  Давида пролетів наче мить. Траплялись звісно і сварки зі з’ясуванням стосунків, без цього ніяк, адже вони дві особистості, які більшу частину життя жили за власними принципами та переконаннями. Але за сварками були примирення звісно, адже жоден з них не міг тривалий час ображатися один на одного.  Але сьогодні гарний настрій жінки зіпсувала раптова нудота, у роті накопичилось забагато слини. Різко підхопившись з ліжка Мая поспішила у ванну. Спорожнивши  шлунок жінка одразу відчула себе набагато краще. «Мабуть, отруїлась»-промайнула думка у жінки й вона вмивши обличчя поспішила у кухню.
-Доброго ранку – цілуючи Давида привіталась 
-Доброго — посміхнувся чоловік, а потім нахмурив брови побачивши її лице — ти погано себе почуваєш, бліда якась? — запитав
- Ну дякую за комплімент, особливо зранку – відсторонюючись надула образливо вуста Мая
 - Не ображайся, я просто хвилююсь – заспокійливо промовив чоловік
 - Не ображаюсь – буркнула Мая
-Ага, я це помітив, на краще поснідай і настрій покращиться —  дбайливо підсунув тарілку з рум’яними грінками, медом та згущеним молоком  та чашкою кави.
-Дякую – посміхнулась Мая і накинулась з апетитом поїдати сніданок.
Цілий день, Мая та Давид були зайняті кожен своїми справами, стосунки вони не афішували, хоча і не приховували від загалу. Вечорі повертаючись додому, Мая гадала, що саме приготувати на вечерю, і які продукти треба купити, але розмірковуючи над приготуванням вечері що проїхала зупинку гіпермаркету і вийшла на своїй зупинці. 
-    Ф-ф-ф-ф, — фиркнула на себе жінка —  ну Мая ти даєш, тільки ти можеш розмірковувати над продуктами для вечері та забути їх купити —  зітхнула.
А відчинивши двері квартири вона здивовано зупинилась на порозі й роззявила рот. Адже по всій   квартирі розносився апетитний запах запеченої картоплі з м’ясом, у животі одразу забурчало від голоду, а по тілу розійшлось тепло від такої дбайливості.
-Ау, є хто вдома? - роззуваючись і скинувши верхній одяг запитала вона.
- Ні, дехто у відрядження — пролунав голос коханого з кухні. Вона засміялась і поспішила на кухню.
 - Даа? А це тоді хто? Кентервільський привид? – посміхаючись піднирнула під руку Давида і поцілувала його у вуста.
 - Дааааа! — роблячи «страшний» голос промовив Давид цілуючи її у відповідь. Мая засміялась і запитала:
 - На вечерю картопля запечена з м’ясом? 
 - Ага!
- А як ти здогадався, що я сьогодні продукти купити забуду? — здивовано запитала Мая
- Ну це елементарно Ватсон – імітуючи відомого детектива  відповів Давид — я просто захотів зробити тобі приємно! 
 -Дяякую — цілуючи відповіла Мая  — я швиденько руки помию, перевдягнусь і прийду тобі допомагати 
 - Не поспішай, можеш навіть ванну прийняти – посміхнувся чоловік.
Прийнявши душ і перевдягнувшись у зручний одяг, Мая прийшла на кухню і вкотре за вечір здивувалась сервуванню стола і романтичній атмосфері.
-У нас сьогодні якесь свято? – запитала у чоловіка показуючи на стіл.
- І так і ні — загадково відповів Давид — проходь, сідай, все стигне, а я дуже старався.
-Добре, хто ж сперечатиметься, до того ж я дуже зголодніла – пройшла і зайняла місце за столом  жінка.
Покінчивши з дивовижною вечерею, Мая все ж таки сонно запитала
-    Так що за привід, який і свято і ні?
-    Ти виходиш за мене заміж – не спитав, а ствердно відповів Давид. Сон зняло як рукою і Мая аж очі розплющила.
-    Щ — що?- заїкаючись запитала
-    Ну, тобто, ти вийдеш за мене? Якою буде твоя ствердна відповідь?
-    Так — через хвилину мовчання відповіла жінка.