ГЛАВА 39.МАЯ І ДАВИД. ДЕНЬ Х

- М-м-м смачно пахне – втягуючи запах промовив Давид. Чоловік тільки-но зайшовши на кухню в одному рушнику, що прикривав лише його низ.
-Хах, сперечатись не буду, я смачно готую – зухвало відповіла жінка задираючи ніс
- Покуштуємо всідаючись зручно промовив чоловік — Ммм, дуфже смчно- промовив з повним ротом перефізди до мене жифти 
- Щооо? — перепитала жінка сміючись – Вибач, але це без мене, я до риб на ПМП  не збираюсь, як і тонути ! А якщо серйозно, мені потрібно подумати, дай тиждень на роздуми, будь ласка.
Минув тиждень
 Вранішній промінь торкнувся очей сплячої жінки, вона поморщилась сподіваючись ще трохи поспати, але програла спор сама з собою, відкрила очі. 
-Ааааа- загорлопанила, підстрибуючи «коником» на  ліжку Мая — Гидооота, фу-у-у кривлячись продовжила жінка, вона була готова заплакати від огиди, адже на неї дивилось ВОНО, сіре, пискляве чудовисько, в народі — миша звичайна польова. – Давид, прокидайся, це що за чудовисько – верещала жінка  
-Це Матрос, мій кіт, знайомся, а це його здобич і подарунок тобі. Ти йому сподобалась!! — Добро пожалувати в мою оселю – не відкриваючи очей сонним голосом промовив Давид, ледь стримуючи посмішку.
-ДАААВИД, підвищюючи тональність верещання почала гамселити чоловіка  по плечу Мая. 
- Ну дообре — вже не стримуючи сміху погодився Давид. Підвівся з ліжка схопив Матроса з його подарунком і виніс зі спальні.
-Переїзди до мене, переїзди до мене — спускаючись на кухню кривляла Давида Мая, звісно ж пошепки — ага, так і заїкою можна стати, якщо кожен ранок буде розпочинатися з таких «подарунків» - здригнула плечима жінка.
ДАВИД
-    Ех,  Матрос, ти Матрос — звернувся до кота чоловік – не треба таких вранішніх дарунків. Ось візьме Мая і відмовиться до нас з тобою переїжджати! Ну ти ж нормальний такий кіт, майже «свій пацан», а так осоромився! 
-    Мяууу! – відповів, вранішній бешкетник
-    Що мяуу?!Дивись, ще така витівка і ти без «Віскасу» тиждень!
- Мяууу!!!
-    Не огризайся тут, а то взагалі на дієту посаджу!!А сам буду все твоє улюблене їсти, а тобі не буду давати. 
-    Ну для чого ж так суворо?- лунає голос Маї, яка чула їх «розмову» стоячи на порозі кухні – То хвостатий доведеться тебе в такому разі рятувати —  звертається до кота Мая, а потім витримавши паузу — згодна!
-    Що?- не одразу розуміє Давид
-    Та переїхати до вас хлопці згодна! – спокійно відповіла дівчина.
У відповідь отримала тишу, адже Давид не одразу зрозумів сенс відповіді, а потім..вона опинилась у міцних та рідних чоловічих обіймах
-    Моя ж ти хороша !- промовив цілуючи, Давид.- Нікому, чуєш, нікому не віддам ! 
  І почався  нескінченний, калейдоскоп подій пов’язаний з переїздом: перевезення речей Маї, закупівля необхідних для побуту дрібничок, облаштування оселі. Дні минали за днями, безперервно змінюючи один одного.