ГЛАВА 37.МАЯ. БИТИСЯ ЧИ МИРИТИСЯ?

  У Маї виникло відчуття наче її облили не просто холодною, а льодяною водою, не від самих слів, а від тону яким Давид це сказам: зверхнього, холодного, чужого. Звісно ж жінка розуміла, що вони на роботі, що вона досить голосно відреагувала на анонімний лист. А Давид тим часом продовжив:
-Я не можу не відреагувати на цей лист, Мая. Буде проведена перевірка з даного факту, на час перевірки ти маєш змогу відпочити. 
«Буде перевірка… маєш змогу відпочити!»- промайнули в голові Маї окремі слова. Бувають у житті моменти коли відчуваєш наче тебе облили брудом, і стає так гидко. Саме так у цей момент відчула себе Мая. Слова закінчились, виправдання – а немає за що, виправдовуватись, тому різко замовкнувши й піджавши губи вона розвернулась на 1800  і як могла спокійно залишила кабінет. 
Перебуваючи у прострації  вона доїхала додому й одразу наповнила ванну, хоч трішки сподіваючись відігріти льодяне тіло і змити той бруд, що на неї  «вилив коханий». Несподівано продзвенів дверний дзвоник, Мая майже перебувала в обіймах Морфея. 
-Оуу, ти чекала на мене??усмішка на всі мать його тридцять два зуби
-Пішов нафіг-прикриваючи двері вигукнула Мая
-Е ні вставляючи ногу у двері прошепотів Він я прийшов миритися, а не битися прикушуючи ніжну жіночу шкіру шиї промовив Давид
-Іди ти, ай… нижче…ах…..до ді-дь -…..шш –ка-гад повз…ох..ючий-простогнала жінка