ГЛАВА 26. ДАВИД

« Я так і думав що на смак вона  як мед. І мені цього поцілунку мало, хочу ще більше, солодше, на грані»-міркував посміхаючись  Давид. Чи відчував він докори сумління за поцілунок з Маєю ? Ні! Що так різко зупинив поцілунок і залишив Маю на танцмайданчику? Ні, адже розумів, що якщо так не вчинить, то скомпрометує жінку в очах колег. 
Чоловік навмисно дав втягнути себе у бесіду за перебігом не слідкував, він очікував повернення Маї. Певний час вона була відсутня і Давид вже почав хвилюватись, а коли вона нарешті повернулась і зайняла місце  далі від нього та ще й почала його ігнорувати він почав поглядом  свердлити дірку у неї  на потилиці. «Значить ігноруєш? Ну, ну, подивимось як це в тебе вийде» - продовжуючи  гіпнозувати поглядом  спину Маї похмуро вирішив чоловік. Так продовжувалось до тих пір, доки вона не подивилась на нього «досить, припини витріщатись!» поглядом  і тут до нього дійшло: «Вона образилась! Образилась що так раптово її там залишив! От придурок, я ж вважав, що вона все зрозуміє, а вийшло що вона взагалі невірно сприйняла всю ситуацію загалом! І як виправити це непорозуміння, так щоб і вона не ображалась і у колег питань зайвих  не виникало» - міркував Давид, він так заглибився у свої думки, що пропустив момент коли Мая попрощавшись з усіма  вийшла з кафе.
- Чорт, ну чому в тебе все через одне місце проходить? Що робити, треба терміново щось вигадати — бубонів  Давид терміново шукаючи вихід з ситуації і..