Маленька дослідниця Аня

«Світло, ти де?»

Аня була особливою дівчинкою. Їй було лише три рочки, але вона вже ставила стільки запитань, що мама жартувала:

— Доню, ти справжній професор!

У неї було світле волоссячко, яке вранці завжди кудлатилося, і великі голубі очі, які блищали від цікавості. Аня хотіла знати все: чому сонечко світить, куди летять пташки, чому у води немає кольору і як працює телевізор.

Одного разу, прокинувшись раніше за всіх, Аня вирішила самостійно розібратися, звідки береться світло. Вона підійшла до вимикача і почала натискати його туди-сюди.

— Вкл… викл… вкл… викл… — шепотіла вона, уважно спостерігаючи, як лампа на стелі загоряється і гасне.

Тут на кухні з’явилася мама.

— Аню, що ти робиш?

— Мам, а де світло ховається, коли я його виключаю?

Мама замислилася.

— Ну, світло йде по проводах. Коли ти вмикаєш вимикач, воно приходить, а коли вимикаєш – йде.

Аня схрестила руки на грудях.

— Але ж я не бачу проводів!

— Вони в стінах.

— Хммм… — Аня примружилася, ніби намагалася зазирнути крізь шпалери. — Але я хочу побачити!

— Це неможливо, — засміялася мама.

— Все можливо! Просто я ще не знаю як!